 |
Завантаження...
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
||||||
| ||||||||
 Нація, яка дбає про самовідтворення, дбає про дітей. Українців діти не цікавлять, – Олександра Коваль14.05.2008 14:35  – Це другий «Форум видавців – дітям», чи вдалося щось змінити у ставлення до проблеми видання дитячої літератури?Треба зрозуміти те, що жодна одинична акція не в стані змінити ситуацію. Починаючи «Форум видавців – дітям» ми це добре усвідомлювали, що революції чи перевороту у свідомості не відбудеться от так одразу. Щоб ситуація з читанням, і бачити якісь наслідки книговиданням в Україні змінилася, треба докласти дуже багато зусиль, системних зусиль. Для того, щоб можна було пройти цим шляхом послідовно, ми пропонуємо запровадити в Україні Державну програму підтримки читання. Це програма, яка передбачатиме багато різних заході у різних сферах. Було зрозуміло, що ніяка громадська організація і ніякий ентузіазм, скільки б його в мені і моїх колегах не було, він не здатен цю ситуацію змінити. Потрібні системні кроки і в бібліотечній системі, системі освіти – це є основа, ключовий елемент, і в родинному вихованні, в сфері масової інформації. Куди не глянь, всюди хтось до цього має долучитися до того, що б читання стало атрибутом життя, невід’ємним атрибутом, таким як мислення. – Ця програма буде схожою на ті, що є в європейських державах? Там наприклад практикують дарувати на уродини сертифікати, як в книгарнях можна обміняти на книжки… – Справді, в цілому світі вже нагромаджено стільки досвіду в цьому питанні – глобальні, національні, локальні програми вже давно розроблено у багатьох країнах. Люди вигадали, напевно, все, що можна вигадати, для того аби популяризувати книгу. Нам треба взяти ці програми, проаналізувати, адаптувати до наших реалій. Наприклад, у Нідерландах сприяє підвищенню інтересу до книги такий тиждень читання, коли впродовж нього кожна людина, яка тримає в руках книжку може безплатно користуватися всім громадським транспортом, включно з міжміським сполученням. – Ви не пропонували у Львові робити таке під час Форуму видавців? – Розумієте, наскільки це спонукатиме львів’ян купувати книжки, а власників маршруток возити людей безкоштовно. От це велике питання, питання ментальності і загальної культури. – Повертаючись до програми, зараз у вас є підтримка міністра культури, завтра прийде інший і її покладуть у шухляду… – Я вірю, що програма буде прийнята. Це має бути логічне завершення всіх наших зусиль. Міністр Василь Вовкун нам сприяє. Маю надію, що програму ми приймемо поки він буде на цій посаді, бо, справді. Якщо до влади повернуться люди, які бачать виключно соціалістичний шлях розвитку України, то про це можна забути. Я вірю, що це вдасться зробити. Коли ця програма вже буде затверджена, її не так легко буде закрити, але ризик звичайно є. – На який термін розрахована ця програма? –В Росії, Великобританії вони прийняті до 2020 року і це називають першим етапом. Не можна сподіватися, що після десятьох десятиліть нечитання, щось раптом швидко зімнеться. Це мусить вкорінитися. Дуже важливо, щоб в цій програм була врахована соціальна престижність людей, які займаються книжками і читанням – бібліотекарів. Мусимо підвищити їх статус, їх і бібліотек. І наповнення також. Це настільки взаємопов’язані речі. Але проблема наповнюваності бібліотек новим виданням, не вирішить усі проблеми. Потрібно щоб люди прийшли у бібліотеки і їх читали. Всі дослідження у світ показують, що у бібліотеки ходять люди, від яких вона розташована не далі, ніж в радіусі ходи у межах 15 хвилин. Якщо вона далі, туди ніхто не ходить. На Сихові всього дві бібліотеки. Дві. Мусить бути насичення бібліотеками. – Вже не одне десятиліття говорять про те, що книжка, як засіб передачі інформації вмирає… – У вісімдесятих роках, на початку вісімдесятих, за дослідженнями, які проводилися у світі, не в Радянському союзі, регулярно читали, тобто більше одної книжки в рік, це вже вважається регулярним читанням, понад 80% дорослих. На початку 2000 років – 57%, читають більше однієї книжки в рік, а більше шести книжок в рік – це вже вважаються такі спер читачі, таких всього до 20%. Уявляєте! – Чому настільки знизився цей відсоток? – Люди знайшли собі замінники. Але до чого це веде. Людям знайшли чи насадили інше. Деградувати людей легше, ніж підвищити їх рівень. І коли їм постійно все знижують, знижують, от наше телебачення, планку того, що показують, люди поступово звикають, що це рівень і вище стрибати не потрібно. Люди, які втратили навик читання великих масивів тексту, їх очікує дуже сумне майбутнє. Вони втрачають вміння аналізувати і орієнтуватися і будь-якій інформації і це непросто означає менш цікаве життя, а означаєте, що їх на кожному кроці обдурюватимуть, що вони не зможуть зробити правильного вибору і зрештою не піднімаються соціальною драбиною. І коли Україна буде в Євросоюзі, коли ми зможемо переміщатися світом, то українські діти, випускники, навіть університетів, вони будуть приречені на найнижче оплачувану роботу і на найнижчі позиції. Люди не зможуть орієнтуватися в елементарному. – Повертаючись до «Форуму видавців – дітям», ви сказали, що у нас практично немає дитячих письменників… – Їх має буди у десятки разів більше. Ті тридцять, яких привезли, оці всі вони і є. Це трагедія. Нація, яка дбає про самовідтворення, вона дбає про дітей. Українців діти не цікавлять. Дитяча тематика – це маргінальна тематика. Добре, що у Львов є інтерес до цієї теми. Центральні ЗМІ не цікавляться цією темою. Поки таке ставлення буде до дитячих проблем буде, нічого не зміниться. Це не діти – наше майбутнє, а ми – їх майбутнє. Як ми зараз їх виховаємо, такі вони виростуть. JeyNews Розмовляла Наталка Вогник Павло Гудімов: «Я завжди мріяв об’єднати Україну у велике культурне кільце»Як врятувати українське село? Генконсул Росії в Львові: «Україна була створена багато в чому завдяки Росії» Інші статті Коментарі |
    Завантаження новин...
Завантаження новин...
|
Украинская Баннерная Сеть |
|
Відвідування: |
Безlimitні нотатки,
Журнал Музеї України,
інформаційно-пізнавальний журнал Нова Січ,
Святий Миколай в Україні,
Рожевий Слоник: творчий портал,
Все про помаранчеву революцію