Але, на жаль, сьогоднішня ситуація, яка склалася у сільській місцевості, не просто насторожує, вона – жахає. Більшість сіл, не маючи стратегії власного розвитку, без перебільшення, поступово вимирають. Про те, як врятувати українське село від зникнення та чи робить щось у даному напрямку держава розмовляємо із начальником управління культури і туризму Львівської облдержадміністрації, членом УНП Галиною Дорощук.
- Пані Галино, які конкретні заходи здійснює сьогодні управління культури і туризму Львівської облдержадміністрації, що спрямовані на підтримку розвитку сільської місцевості на Львівщині?
- Питання деградації села – це проблема загальнодержавного масштабу, але вирішувати її необхідно безпосередньо на місцях, не чекаючи вказівки зверху, а навпаки – власними діями подавати приклад вищому керівництву держави. Відтак, управління культури і туризму Львівської облдержадміністрації здійснило детальний моніторинг конкретних наболілих проблем, які гальмують культурний та економічний розвиток у сільській місцевості Львівщини. На основі цієї інформації ми розробили програму розвитку культури села, яку вже почали втілювати у життя.
Кожне село потребує створення опорних пунктів "Народних домів", тобто сільських закладів культури клубного типу. Більшість з них перебувають у катастрофічному стані, тому ми вирішили поступово зробити повну їх інвентаризацію.
Наступне – інформатизація бібліотек в районах. У цьому напрямку також вже розпочато роботу. В багатьох селах є бібліотеки, які володіють непоганими фондами, відтак вони отримали комп’ютери із підключенням до мережі Інтернет, багато інших скористалися грандами Євросоюзу. У недалекому майбутньому в Україні буде сформована електронна мережа баз даних усіх бібліотек, яка вдосконалить та пришвидшить пошук необхідної інформації. У розвинених країнах ця мережа вже давно функціонує, при тому її робота виправдовує себе на всі сто. Це не розкіш, а необхідність, що продиктована вимогами 21 століття.
- А як щодо підняття рівня таких осередків культури як музичні школи, школи мистецтв, музеї тощо?
- Хочу зауважити, що саме музичні школи ще утримують планку освіти і мистецької професійності. В кожному районному центрі Львівщини є музична школа чи школа мистецтв, де працюють викладачі, які, не зважаючи на мізерну заробітну плату, вкладають у своїх учнів не лише вміння добре співати, грати чи малювати, але без залишку віддають їм душу й серце. Відтак, можемо пишатися професійністю фортепіанної, скрипальської та хорової шкіл. Також ставимо питання, щоб у кожному районі були духові оркестри, адже вони піднімають дух громади.
Звісно, одним духом жити неможливо. Тому минулого року у бюджет Львівської облради ми вперше заклали кошти на придбання для музичних шкіл Львівщини народних музичних інструментів. Наступний крок – фортепіано. Також плануємо забезпечити усі творчі колективи необхідними транспортними засобами, а "Народні доми" – відповідною оргтехнікою, телевізорами, комп’ютерами тощо. Таким чином одні творчі колективи їздитимуть в гості до інших та презентуватимуть громаді кращі зразки мистецтва і культури.
За останні півтора року 25 народних колективів, які інтенсивно дають концерти в районах, Україні та за кордоном, отримали нові костюми, що також було закладено у бюджет Львівської обласної ради. Більшість з них – великі ентузіасти своєї справи. Керівники деяких відділів культури в районах прикордонної зони уклали відповідні договори співпраці із поляками, чехами, словаками, мадярами, і тепер на ті чи інші свята їздять один до одного в гості, даючи концерти. Насправді, вони роблять чималу справу.
Також наше управління стимулює громади до створення на громадських засадах музею історії одного села. Це надзвичайно цікавий проект. Не помилюся, якщо скажу, що практично кожне село на Львівщині багате культурою, подіями та неординарними історичними особистостями. Відтак необхідно збирати усе, що з ними пов’язане: листи, фото, речі, які мають певну мистецьку чи історичну цінність і на базі цього створювати музеї одного села, події чи людини. А найцікавіші проекти поїдуть на виставку до Києва.
- Чи мали успіх ті проекти, які вже були здійснені останнім часом у рамках програми розвитку культури села?
- Наприклад, минулого року з успіхом реалізувався проект "Митці Львова селу", у якому брали участь провідні львівські видавництва та письменники. У рамках цього заходу вони відвідали усі райони Львівщини, де перед чисельною аудиторією презентували нові книги, влаштовували відкриті читання, проводили літературні конкурси між школярами та молоддю. Цікаво, що навіть старенькі бабусі приходили, аби зачитати письменникам власні вірші. Громада села у свою чергу готувала різні страви, які притаманні лише цій місцевості, презентувала народні промисли, тим самим, перетворюючи цей захід на справжнє дійство.
Також хорова капела "Дударик" доволі часто їздить по селах, даючи концерти та шукаючи нові таланти. Театр ім. М. Заньковецької постійно відвідує сільську місцевість, презентуючи старий та новий репертуар, на що було виділено навіть кошти з обласного бюджету. Театр "Воскресіння", Галицьким камерний хор, хорова капела "Трембіта", симфонічний оркестр філармонії – всі вони часті гості у "Народних домах" Львівщини. У такий спосіб ми намагаємося донести у кожен куточок району наше академічне мистецтво та виховати собі глядача на майбутнє.
- Кожен район Львівщини багатий унікальними традиціями та народними промислами. Чи працює управління культури та туризму Львівської облдержадміністрації у напрямку їх збереження?
- У Львові маємо більш академічну культуру, а в сільській місцевості є унікальний шанс зануритися у глибини народної мудрості, мистецтва, автентичної пісні, говірки. Відтак, при обласному центрі ми створили групу, яка вивчатиме фольклор з боку автентики.
Будемо відроджувати народні промисли, наприклад Гавареччину. У цьому нам допомагають науковці з Інституту етнографії та народного промислу, оскільки вони володіють цією темою, технологією і можуть поставити дане виробництво на професійну основу.
В Яворівському районі відроджуємо іграшку, в Бродівському – соломоплетіння, у Буському – обереги, на Бойківщині – вишивку, також народні промисли – на Старосамбірщині та Сколівщині тощо.
Аби врятувати українське село, треба остаточно вирішити питання з українською псевдоелітою, що його зараз доїдає і з блакитного боку, і з помаранчового, і з усіх інших. Є єдиний поділ у цій сраній фауні-хижак ти чи травоядне терпило.І поступати з ним і з його родиною відповідно
При повному або частковому використанні матеріалів ресурсу JeyNews гіперпосилання на нього є обов'язковим. Редакція не завжди поділяє думку авторів статтей. Редакція не несе відповідальності за інформацію, наведену в нередакційних або рекламних матеріалах. Всі права на інформацію, що підписана JeyNews і/або Jey Corporation належать ПП «Капітал-2000».