Степан Гавриш: Ющенко – істинний європеєць

Днями завдяки Віктору Ющенку у Степана Гавриша з'явилася можливість вдруге «ввійти до однієї і тієї ж річки» - стати суддею Конституційного Суду України. На межі 2004-2005 років Леонід Кучма надав йому шанс приміряти на себе бордову мантію. Правда, всього на півмісяця. Тепер, можливо, Степан Богданович на більш довгий термін затримається в кріслі судді КС. Але поки він не поспішає на своє робоче місце. «Коаліціонери» вже охрестили призначення Гавриша незаконним і неконституційним. Що думає з цього приводу сам «новоспечений суддя»?

- Степане Богдановичу, коаліція стверджує, що Ваше призначення суддею Конституційного Суду неконституційне. Як юрист, поясніть, будь ласка, чи законне Ваше призначення?

- Законне. Воно побудоване виключно на статті 106 Конституції України, яка була змінена в 2004 році. На жаль ті, хто говорить про незаконність мого призначення, не заглядають в Основний Закон. Згідно з цією статтею сьогодні Укази Президента щодо призначення судді КСУ не контрасигнуються, не підписуються ні прем'єром, ні профільним міністром, оскільки перелік підстав для такого підпису визначений в цій же статті. А закон про КСУ, який вимагає такої контрасигнації, застарілий, його потрібно було б змінити.

Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони і інші нормативно-правові акти приймаються на її основі. Президент, як Гарант Конституції, дотримується її норм.

Таким чином, зрозуміло, що в цьому випадку йдеться про політику. Я б не хотів про неї сьогодні говорити. Політичний протест, який висловлений коаліцією, побудований на зрозумілих мені чутливих речах...

- Так, двох суддів КС звільнено…

- Конституція використовує це, в цьому випадку, як спосіб проведення певного дуже гострого діалогу з Президентом.

Якщо говорити чесно, то я цим суддям співчуваю, і стою на їх боці в боротьбі за свої права щодо відновлення статусу. Якщо вони цього доб'ються, я буду в перших лавах тих, хто їх привітає.

- А чи не поспішив Ющенко з Вашим призначенням? Можливо, варто було дочекатися рішення по Станік і Пшеничному?

- Це справа Президента, в яку не можна втручатися.

Коли я прийшов до Президента, то Указ про моє призначення практично був готовий. Він тільки перевіряв мене, погоджуся я чи ні. Ми півгодини розмовляли. Я для себе не бачив ніяких моментів, щоб обговорювати з ним це питання більш глибоко і ставити йому ті запитання, які Ви ставите мені. Я вважаю, що це б було неморально, некоректно і неетично з мого боку. Я запитав тільки про складання присяги в парламенті. Він мені відповів: «Це не твоє завдання. Ти складеш присягу. Оскільки ти будеш суддею КС, то повинен сумлінно виконувати свої обов'язки».

Мені здається, що нам всім потрібно зменшити рівень своїх емоцій і зрозуміти, що Конституційний Суд – це стабільно-функціонуюча інституція, в якій Президент має право формувати свою квоту. І протестувати проти цього формування, як мінімум, не зовсім зрозуміла дія. ВР не має права контролювати це право Президента.

Зрозуміло одне, що і Президент, і ВРУ, і уряд мають бути зацікавлені в тому, щоб КСУ працював.

- Так Ви не складатимете присяги в ВРУ?

- Я складатиму присягу в ВРУ, коли вона для мене буде актом комфортності моєї свободи.

- Тобто, коли вона буде легітимною.

- Я складу присягу, як і інші судді, не змагаючись з політичними силами за трибуну, і не намагаючись це зробити наперекір волі парламенту.

Я сьогодні не збираюся бігти в Конституційний Суд і влаштовувати там свою долю. До моменту складення присяги я не є суддею КСУ.

- Тобто, наразі Ви не підете на засідання Конституційного Суду.

- Звичайно, ні. У мене немає для цього юридичних (я вже не говорю про моральні) підстав.

- Коли Ви погоджувалися на призначення, Ви ж розуміли, що це спричинить за собою певний тиск. Чому ж все-таки зважилися на цей крок?

- Я політик. І досі був у креативній частині політики. Якщо я правильно зрозумів дух Вашого питання, то такі люди, як я, повинні взяти простирадла і ховатися десь в ямі.

У мене була достатньо зрозуміла точка зору – я був опонентом Президента. Але він, як істинний європеєць і державний лідер, керується принципом не політичної, а державної доцільності. Він бачить, що, наприклад, Гавриш – один з провідних юристів України, авторитет якого не підпадає сумнівам і не вимагає доказів. І він пропонує мені йти працювати в КС за його квотою. Скажіть, будь ласка, чи повинен у цей момент Гавриш думати про те, що він – незручна фігура, навколо якої є певні проблеми?

Ми всі зараз дуже залучені в особистий конфлікт і думаємо про свої маленькі «хутори». Потрібно з цим покінчити. Президент максимально демонструє свою політичну культуру, лояльність і показує приклад всім – закінчуйте з особистим протистоянням і керуйтеся мораллю, тоді будуватиметься держава, а не її осередки.

- Степане Богдановичу, Ви склали повноваження голови політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Центр».

- Так, ще 15 травня минулого року. Тоді я готував документи для можливого балотування в КС. Зі мною велися про це переговори. Хоча цього так і не сталося. Але я склав тоді з себе повноваження і більше не відновлювався. В статуті партії записано, що якщо не проходить з'їзд, то я маю право направити заяву в президію партії, що я і зробив. Після цього я жодного разу не зустрічався з членами партії, не робив ніяких заяв від її імені – це легко перевірити.

- Чому тоді Мороз публічно заявив, що Ви ще очолюєте партію? Він просто не в курсі?

- Сьогодні дуже багато емоцій. Навіть така стратегічна людина, як голова ВРУ, піддається таким емоціям. Що робити?! Це не моя претензія. Це просто розуміння того, що сьогодні всіма політиками хтось намагається керувати.

Морозу хтось передав цю інформацію, не перевіривши її. Для мене це не може бути провокацією, тому що ця інформація легко спростовується.

ForUm

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: