Справа Курочкіна

Сам Курочкін скаржився на те, що погано пам`ятає події березня 2004 року, про які йшла мова на сьогоднішньому засіданні. «Щоденників я не веду», - сказав він. Олександр Лемешко, який проходить у справі як потерпілий, заплутався у своїх свідченнях. Чи варто дивуватися, що цей вузол був розв`язаний пострілом із гвинтівки.  

Атмосфера у приміщенні Святошинського суду, біля якого був убитий Курочкін, із самого початку була нервовою. У коридорах штовхалися десятки журналістів і свідків. Тут же були люди, близькі до Курочкіна (серед них і симпатичні дівчата). Представників ЗМІ було так багато, що більшість з них просто вивели із залу суду. Наче передчуваючи результат, Курочкін насамперед вніс клопотання, щоб його відпустили під підписку про невиїзд, тому що на нього нібито планується замах. Природно, клопотання задоволене не було.

Батько підсудного Борис Курочкін - інтелігентна, м`яка людина, який виявився... поетом, відмовився давати які-небудь коментарі з приводу того, що відбувається.

- Знайдіть мої книги, там все є. Я виховував його у дусі справедливості, любові до Батьківщини, як справжнього чоловіка, - сказав він про сина. Вже на суді Борис Курочкін заявив, що з дитинства Максим був щедрим і хоробрим. Так, навчаючись у сьомому класі, він заступився за свого друга, якого намагалися побити два хлопці на два роки старші за нього.

За процесом пильно стежила Юля - дівчина фотомодельної зовнішності. Сказали, що вона дружина Макса, я запитав, чи це так. «Цивільна», - відповіла вона. Після засідання цивільна дружина Курочкіна кинулася до ґрат цілуватися з підсудним. Давати інтерв`ю вона також відмовилася. 

Всі чекали, що цього дня слухатиметься справа про багатомільйонні махінації російського  бізнесмена. Але Курочкіну пред`явили звинувачення в здирництві (буцімто він вимагав у Олександра Лемешка, який відрекомендувався в суді таксистом, десять тисяч доларів, однокімнатну квартиру і плазмовий телевізор).

За словами потерпілого, 25 березня 2004 року йому на домашній телефон подзвонив Максим Курочкін, який почав свою розмову з нецензурної лайки і погроз. За словами Лемешка, бізнесмен зажадав, щоб той прибув у київський готель «Прем’єр-палац», що належав Курочкіну, для розмови. Той прийшов, Макса не було на місці, але потерпілий зустрівся з охоронцем готелю, який задзвонив шефові по мобільному телефону. Курочкін, дізнавшись, що поряд з начальником охорони знаходиться Лемешко, почав кричати в трубку, що йому треба переламати руки-ноги і залишити в холодильнику до прибуття. Лемешко, почувши крик Курочкіна в трубці, кинувся тікати з готелю. Але охоронець наздогнав його біля виходу з готелю і повідомив вимогу Бєшеного: прибути сьогодні увечері на зустріч до магазина «Білла» на Борщаговці.

Опинившись поза стінами «Прем’єр-палацу», Лемешко пішов прямісінько в УБОЗ, де написав відповідну заяву. Там йому дали прослуховуючу апаратуру і відправили на «стрілку» з Курочкіним. УБОЗівці, звичайно, стежили за тим, що відбувається. Курочкін приїхав на зустріч на своєму броньованому «мерседесі» з охоронцями, які запропонували пересісти до них у машину. Лемешко пересів - у машині Курочкін продовжив сипати погрозами, щипав його за руку, а потім вкусив за вухо.

Співробітники УБОЗу спробували втрутитися в інцидент, але тут приїхали працівники «Титану», люди, які здійснювали охорону Курочкіна. Утворився шарварок. Після чого прибули бійці підрозділу «Сокіл», які вклали УБОЗ на землю. Постраждалого заштовхали в мікроавтобус, де прикували наручниками до поручнів. Історія настільки неймовірна, що якби потерпілий розповів про зелених чоловічків, що висадилися під час “розборки”, це звучало б правдоподібніше. Лемешка доставили в ГУ МВС України міста Києва, де він написав ще одну заяву, після чого вирішив накивати п’ятами. Близько року потерпілий тинявся світами, не живучи удома. Він зрозумів, що в цій країні все пов`язано. Але коли до влади прийшов Ющенко, вийшов з тіні і написав ще одну заяву. 

Підсудний Курочкін у свою чергу все заперечував. Він сказав:

- Будь-який злочин має під собою мотив, без мотиву його немає, - сам юрист за освітою, Курочкін відповідав логічно, але в його голосі відчувався тон «конкретного пацана з району». - На той момент я був головою наглядової ради  «Прем’єр-палацу» (майно вартістю 150 мільйонів доларів), головою наглядової ради «Одесаобленерго» (майно вартістю приблизно триста мільйонів доларів) . Загалом я управляв п`ятьма обленерго, трьома готелями і сімома міськгазами. Моя зарплата складала приблизно півмільйона доларів.

Курочкін сказав, що з такими прибутками у нього не було жодних підстав вимагати у Лемешка якихось десять тисяч доларів, квартиру  і тим паче телевізор.  Проте з`ясувалося, що підсудний знав Ірину Ісакову, сестру Наталії Лемешко, першої дружини потерпілого. І Курочкін вимагав все це добро не для себе, а для Наталії. Сам Макс погано пам`ятає, що саме тоді було.

І навіть на запитання суду, чи мав Курочкін романтичні стосунки з Ісаковою, він відповів: «Цілком імовірно. Вона хороша дівчина, я вільний чоловік».  

Також Макс не заперечує, що міг «по-чоловічому поговорити» з Лемешко, щоб той не «бешкетував з жінками», ну, може, і сказав якось трохи грубо. Наговорив на 189 статтю, частина друга - здирство.

Зустріч з потерпілим біля «Білли» на Борщаговці він також не заперечує. За словами Макса Бєшеного, чоловіки ввічливо поспілкувалися. Про «ввічливість» покійного бізнесмена потерпілий говорить, що той був нестямний від люті, «він був під хорошим кайфом». У свою чергу обвинувачений повідомив, що ніколи не вживав наркотиків, проте якщо справа була після дев`ятої вечора, то міг хильнути чарку.

А взагалі, на думку Курочкіна, Лемешко заробляє собі на хліб тим, що разом з корумпованими співробітниками міліції вимагає у бізнесменів гроші.

- Може, він мені дуже заздрить. Що я успішний бізнесмен, а він - ні, що він – стукач міліції, а я чесна людина, що він б`є свою дружину колишню, намагаючись з нею розлучитися, а я своїй дружині дав двадцять п`ять мільйонів доларів. (Йшлося про колишню дружину. – авт.), - сказав про свого опонента підсудний. 

До речі, виявилося, що сам Курочкін раніше не був під судом, а його адвокат заявив, що судимим був Лемешко, але той заперечував цей факт. Ще потерпілий заявив, що його перша дружина вела розпусний спосіб життя і вимагала у нього гроші за дитину, яку вона залишила йому після розлучення.  Так це чи ні, сказати важко. Взагалі Лемешко часто повторював слова: «Не пам`ятаю, не знаю, не можу відповісти на це запитання». Що це було - страх перед Курочкіним чи ж він щось приховував від правосуддя, - значення вже не має. Сьогодні, на тлі смерті Макса, це видається зовсім незначним. Так чи інакше, ким би не був Курочкін, він забрав із собою в могилу усі таємниці цієї справи, а Божий суд відбувся раніше людського...

УНІАН

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: