Янукович і Ющенко – гравці в Монополію

Всі ми гралися в дитинстві в Монополію. Нам дуже подобалося пересувати фішки, купувати за іграшкові гроші ефемерні підприємства. І отримувати гіпотетичні прибутки. Але тепер, здається, ми самі стали фішками та підприємствами у чужій грі. І вже з цілком справжніми грошима.

Вони зібралися втрьох (ще й з Морозом) і близько четвертої ранку потисли один одному руки під пильним поглядом невиспаних журналістів. А далі почалася чи не ідилія – спільний похід на футбол усім політичним бомондом, веселі обличчя на трибунах і безтурботна бесіда Президента та Прем’єра.

Але Юлія Тимошенко у підпіллі і досі звідти носа не показувала. Незважаючи на показну ідилію. Важко ставити запитання – хто переміг у протистоянні. Ющенко/Янукович/Тимошенко. Адже у цій війні було три ворогуючих сторони, як не крути. Відповідати на поставлене запитання ще важче.

Вибори наприкінці вересня. Чудовий час для того, щоб за кілька місяців урядовий популізм Януковича в’ївся в мозок українського пролетаря. Щоб бюджетники звикли жити на подачки, які їм кинув уряд у передчутті неминучості дочасного волевиявлення. І працівник перестав замислюватися над тим, що інфляція ці подачки з’їсть, тільки-но вибори минуть, а депутати зручненько вмостяться на трибунах Верховної ради і стануть у черги на квартири в Києві.

Ющенко підняв свій рейтинг, зруйнувавши міф про пасічника і взявшись за ситуації в країні сталевою хваткою. Тепер він має імідж справді Президента, якому народ вірить. І який може сам не тільки впливати на ситуацію, а й цю ситуацію створювати. Також йому вдалося повернути собі звання справжнього політика, а не весільного генерала на Банковій.

Рейтинг Тимошенко падає. Потроху. Крива повільно сповзає вниз. Але в таборі Леді Ю немає жодної паніки, хоча це геть не те, чого чекала власне для себе Тимошенко, беручи активну участь в розборах Ющенка і Януковича. Чому ж вона зараз замовкла? Чому немає гучних акцій на Майдані (до речі, вигідне місце вже звільнилося), чому немає мітингів, виступів Юлії Володимирівни перед народом, білих прапорів з червоними серцями? Чому? Тому що ще не час.

Це тільки зараз все видається таким милим раєм у шалаші українських політиків. Тимошенко пішла з перемовин Президента і Прем’єра о першій ночі – задовго до досягнення компромісу. І на це може бути кілька версій. Або вона ще о перші ночі отримала обіцянку замінити Януковича на посаді голови уряду, або вона о цій порі вона вже отримала різку відмову. У будь-якому випадку амбіції жодного з цих «Прем’єрів» не дадуть Україні спокійно жити після виборів.

Коли пройдуть вибори, одразу стане ясно, що саме стояло за домовленостями Президента і Прем’єра. І рейтинги та популярність серед електорату вже давно всім до мандату. Політики розіграли народ у монополію. Ще до виборів ясно (звісно, не для звичайного виборця), хто сяде в крісла силових міністрів, хто ділитиме гроші в бюджетному комітеті, кому дістанеться міністр економіки та фінансів, хто зіллється разом із кріслом Прем’єра, а кому доведеться сором’язливо носити звання опозиції і сидіти на дерев’яних незручних стільцях різних неприбуткових міністерств. Кості кинуто, фішки почали рух до фінішу. Руки гравців нервов

Анна Суходолова, для JeyNews

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: