Як саме намагатимуться змінити Конституцію?

Президент Ющенко заявив, що ухвалені у 2004-му році поправки до Конституції призвели до хаосу в країні, але відзначив, що повернення до минулої моделі влади не потрібно.

Як саме намагатимуться змінювати Конституцію?

Політики, котрі занапастили повагу до Основного Закону якщо не назавжди, то дуже надовго, сьогодні знову кажуть про необхідність його змінити. Вони з легкістю добирають правильні слова, охоче згадують про народ як про джерело влади, дружно закликають «не писати Конституцію під себе». І чим  частіше вони це вимовляють, тим менше й менше віриться в їхню щирість. Сподіваюсь, що помиляюсь… 

То якою ж бачать Конституцію політики в майбутньому? З цим питанням намагаємось звернутись до трьох впливових особистостей: глави держави, президента Віктора Ющенка, прем’єра Віктора Януковича, та лідерка БЮТ Юлії Тимошенко. 

Віктор Ющенко вустами Ігоря Пукшина, природно, боровся за посилення повноважень Президента. Віктор Янукович настільки ж очікувано висловився за подальше поглиблення реформи-2004, котра перетворює прем’єра на першу особу країни. При цьому впадають в око кілька реверансів Президенту (не надто, втім, глибоких). Це можна пояснити або генетично закладеною в будь-якому політикові повагою до самої посади глави держави. Або небажанням Януковича зайво загострювати так-сяк налагоджені стосунки з Ющенком. Або бажанням надати своїм прагненням більш шляхетного вигляду. 

Відповідь Тимошенко виявилася найбільш оригінальною. Що, загалом, теж зрозуміло. Юлія Володимирівна, на відміну від Віктора Андрійовича і Віктора Федоровича, позбавлена реальної влади. Але її бажання стати першою особою вгадується. Тривалий час вона виступала послідовним прибічником президентської влади. Потім, несподівано для багатьох, засумнівалася в спроможності такої системи правління. Схаменулася і повернулася на старі позиції. 

Розглянемо з цього погляду головний, на мою думку, посил статті лідера БЮТу. Екс-прем’єрка пропонує винести на всенародний референдум два проекти нової Конституції, які передбачають, відповідно, жорстку президентську і жорстку парламентську модель. Одне з двох: або Юлія Володимирівна досі не визначилася, ким їй легше стати і ким вигідніше бути — президентом із максимальним набором повноважень чи прем’єром при парламентському устрої держави. Або вона остаточно націлилася на президентство і наперед хоче забезпечити собі повний обсяг президентської влади. Більшість населення  не вельми шанує парламентаризм. Тому пропозиція провести саме такий конституційний референдум виглядає зрозумілою. 

Спробуємо розглянути пропозицію Юлії Володимирівни з погляду логіки й моралі. І визнаємо її цілком розумною. По-перше, досвід справді довів неспроможність змішаних моделей. Знайти спокій і порядок держава зможе, швидше за все, тільки після того як пристане до одного з берегів, вибере свою течію. 

Яка модель краща — президентська чи парламентська? За логікою, вирішувати народові, адже він джерело влади. І в цьому другий плюс пропозиції Тимошенко. Третя розумна теза — народ мусить мати право вибору, і в цьому сенсі винесення двох проектів, а не одного, на нашу думку, є виправданим. Громадяни люблять, коли їм дають  вибір та  право на нього. Гордість в нас ще є. Свідомість і бажання встановлювати «свої правила» завжди піднімає командний дух, бажання змін і сили на боротьбу в разі розбіжності інтересів людей та політиків. 

Найбільш цілісною і системною нам видалася стаття Януковича. Але її автор (чи автори?), говорячи про конституційні зміни, часто розмірковував про нововведення, котрих до Основного Закону можна й не записувати. Чи, точніше сказати, краще не записувати. Для цього існують звичайні закони.

Різниця в підходах — наявна. Тож прогнозувати, як саме змінюватиметься Конституція, непросто. Тим більше, що монопольного права на проведення реформи поки ніхто з трьох провідних політиків не здобув. 

В цих трьох різних підходах до справи, можна розгледіти і співпадіння думок… Готовність ліквідувати інститут депутатської недоторканності чи бодай урізати масштаби. Зовсім скоро — вибори, а вигіднішого популістського гасла годі й вигадати. Чи перейдуть політики від слів до справи – побачимо згодом. Голови трьох центрів політичного впливу, зважаючи на їхні заяви, сповнені рішучості провести судову реформу. Хтось казав про це гучніше, хтось тихіше. Методику пропонують різну, кожен свою. 

Нинішня політична криза в певному сенсі пішла на користь країні. Оскільки оголила всю гнилість, усю продажність, усю неспроможність існуючої судової системи України. Таке враження, що глибину проблеми всі троє усвідомлюють не дуже глибоко. Втім, можливо, загальними фразами автори просто маскували певну частину своїх істинних планів. 

В наявності криза свіжих ідей. Особливо в цьому сенсі «втішили» Віктор Андрійович і його команда. Більшість пропозицій президента (озвучених ним особисто чи його соратниками) — скорочення чисельності Ради, запровадження двопалатного парламенту, обмеження депутатської недоторканності, можливість прийняття Конституції на референдумі, —раніше знайомі нам сумно відомі ініціативи Кучми, висунуті Леонідом Даниловичем ще 2000 року. Він пропонує внести ряд змін, які, як він каже, посилять захист прав та свобод громадян.

"Це дозволить збільшити представництво регіонів у законодавчому органі і підвищить відповідальність та якість законотворення", - сказав пан Ющенко. 

Найцікавіше, що раніше Віктор Андрійович практично всі ці нововведення критикував, сміливо і впевнено. У лютому 2003-го року він заявляв: «Ми проти референдумів, зокрема референдумів прямої дії, коли, «звертаючись до народу», хтось збирається вносити прямі зміни до Конституції!» У квітні того ж року він розвинув свою думку: «Пропозиції Кучми щодо створення двопалатного парламенту і спроба внести зміни до Конституції через референдум можуть відкинути Україну в демократичному розвитку… Це пародія на демократію». Своє неприйняття бікамералізму Віктор Андрійович підтвердив уже в статусі глави держави у грудні 2005-го: «Коли ми кажемо, що існує вихід, щоб підняти статус регіону, то треба не другу палату формувати, а подумати, як через механізм розподілу фінансів передати самодостатність на територію».

Наведемо ще дві цитати для повного розуміння ситуації і складання власної думки:

«Я даю слово, що голосував за політреформу, але не знаю, чому в роздруківці показано, що я не голосував… Це рішення в повній гармонії з позицією фракції…» (грудень 2004-го).

«Я вам даю слово: перегляду політреформи, референдуму чи ще там чого я ініціювати не буду…» (квітень 2005-го).

Багато думок з того часу змінилось, чи просто слів сказалось… Завжди зручно сказати так, як зручно почути нам. Почути, зрозуміти, зафіксувати і погодитись, з тим що вже «розжовано» і має сприйнятись на УРА!  Багато думок, втім, є підстави вважати, що і Віктор Андрійович, і Віктор Федорович, і Юлія Володимирівна ще не завершили творчого пошуку, зміни можуть з’являтись і з’являтись… голови ж світлі….

То як змінюватиметься Конституція? …. Питання й надалі залишається відкритим…..

Тетяна Вільчинська, для JeyNews

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: