Весняний Майдан

Цікаво, що відомство Цушка на Європейській площі нарахувало більше людей, ніж на Майдані Незалежності. Справді, «блакитні» зібрали народу, як ніколи. Проте спробував би той самий Цушко протиснутися крізь натовп до сцени на одній та на іншій площі.

Серед «блакитних» «Обозу» це вдалося зробити, а серед помаранчевих журналіст не зміг осилити останніх 50 метрів – так щільно тут стояли люди.

Серед учасників багато було простих киян. Один тернопільчанин поскаржився журналісту, що дуже важко було потрапити в партійну делегацію БЮТ, бо на всю область дали квоту лише 500 осіб. Деяким областям взагалі відмовили у фінансуванні на транспорт. Наприклад, донецькій.

Це, звісно, не означає, що помаранчеві зовсім не витратились на акцію. Наприклад, прапороносців наймали в київських гуртожитках. Один студент розповів «Обозу», що ходила дівчинка і пропонувала взяти участь або вдень на блакитному мітингу, або ввечері на помаранчевому. Розцінки були однаковими - за годину 30 грн.

«Так що була можливість вибрати мітинг за покликанням серця. Я до речі, гроші не взяв», - зауважив один хлопець.

Але найманці становили невеликий відсоток від присутніх. Це було помітно за обличчями людей, по тому як вони прислухаються до промов, однаково, як і по тому, з яким натхненням співають гімн України.

Цікаво було спостерігати за народом на Майдані. Люди прийшли не на шоу, люди прийшли вислухати пропозиції політиків, яким вони свого часу подарували владу. Люди були серйозні. Вони не обвішували себе стрічками, вони не веселилися, не танцювали.

Було чути, як дехто дратується, що концерт затягнувся. Лунали репліки, що сюди не на дискотеку прийшли. Концерт супроводжувався гаслами, які присутні дружньо підхоплювали: «зРаду геть!», «Мороз-весна прийшла», «Януковича в Донбас», «Чернівецького в Космос».

А особливо народ надихнув виступ лідера гурту «Тартак» Сашка Положинського. Саме цей виступ, а не Тимошенко, Кириленка чи Луценка найяскравіше відобразив настрої Майдану.

Положинський після виконання пісні раптово з задумливим виглядом підійшов до мікрофону й заявив: «Я зараз хочу дещо сказати, сподіваюсь мені не будуть відключати мікрофон. Можливо, своїми словами я підставляю свою групу…»

Положинський щиро та натхненно почав розповідати те, про що в цю мить думали тисячі людей, що стояли під сценою. Про те, з якими почуттями вони виходили на Майдан в 2004; про те, як народ дав владу «помаранчевим» політикам, які перечубились між собою й довели країну до того стану, що доводиться знову виходити на Майдан.

«Якщо будуть нові вибори, я не знаю, за кого голосуватиму», - зізнався Положинський. Разом з тим він додав, що дострокові вибори мусять бути, бо демократія - це влада народу. На завершення він по-простому додав, що в Україні мусить бути один гетьман, який за все відповідатиме.

На цей виступ Майдан відгукнувся оплесками підтримки. Сашко розрядив негатив, який накопичився в душах людей.

Першою на Майдані з політиків виступила Юлія Тимошенко. Вона одягла біле пальто і буквально світилася на сцені, особливо поряд з одягненими в темне соратниками та партнерами по політичній боротьбі.

Тимошенко детально аргументувала, чому потрібні дострокові вибори. Її промова як завжди була наповнена влучними порівняннями. Розповідаючи, чим загрожує Україні стабільність, яку пропонує Янукович, Тимошенко зауважила, що під гаслами стабільності в свій час зносили Запорізьку Січ, а під покровами громадського спокою гноїли у в’язницях Стуса, Лук’яненка, Чороновола та інших.

«Треба сказати «ні!» стабільності мафії. Бо їм треба спокій та тиша, бо так легше красти гроші», - виголошувала Юлія Володимирівна, а Майдан їй відповідав гаслами підтримки. Тимошенко зауважила, що «януковичі» лякають народ кровопролиттям. «Але скажіть мені, коли це в нас були криваві вибори? Чому дострокові вибори - це загроза?», - запитувала Тимошенко.

Особливо народу сподобалися слова про панічний страх її опонентів. «Те, що було в Івано-Франківську з яйцем, нікуди не поділося. Вони залишилися тими самими боягузами», - виголосила Тимошенко під шалений рев натовпу.

«Але, на жаль, вони знову в кабінетах, й нам треба продовжувати свій шлях!»,- поснювала Юлія Володимирівна, а люди відповідали оваціями, хоча вже з меншим ентузіазмом.

Далі Тимошенко розповіла свій улюблений анекдот про дуст та Януковича, після чого влаштувала майданне голосування: хто за те, щоб оголосити дострокові вибори, а хто за те, щоб продовжити переговори?

Юлія Володимирівна розповіла, що між «нами та ними» можна знайти тисячу відмінностей. «Головна, що на їхньом мітингу прапори Російської Федерації, а на нашому - прапори України». Тут знову майдан загримів у підтримку.

Виступ новообраного голови «Нашої України» не був таким красномовним. Він найбільше запам’ятався фразою: «Наша Україна» неочікувано для себе сьогодні звернулася до Президента з вимогою розпустити парламент», що, безумовно, викликала посмішки у всіх без винятку.

«Спираючись на думку людей, і всіх небайдужих, ми повинні забезпечити розпуск парламенту, іншого виходу немає», - додав Кириленко. Ще він повеселив народ колоритним описом перебіжчиків: «Вони виявилися троянськими кіньми, й ті коні повинні поскакати до себе додому».

Юрій Луценко, що стояв поряд додав: «Це були не троянські коні, а троянські козли». Це до речі, було не єдине грубе слово у виступі Юрія Віталійовича, який любить послуговуватись народним словом. «Вікторе Федоровичу, пора відповідати за базар! Де покращення нашого життя вже сьогодні? Або давай покращення життя вже сьогодні, або іди!», - цей заклик Луценка найбільше сподобався Майдану.

Юрій Віталійович звернувся до Президента України з вимогою розігнати Верховну Раду. Він зауважив, що вікна його кабінету виходять просто на площу, й він бачить сотні тисяч людей, як прийшли продемонструвати народну волю. «Сьогодні свій обов’язок виконав цей Майдан, завтра має виконати президент. Вікторе Андрійовичу, ми найняли тебе в якості глави держави для охорони нас.

Виконай свій обов’язок: «Зраду геть», - підсумував лідер «Народної самооборони».На завершення об’єднана опозиція прийняла резолюцію, якою закликала президента Віктора Ющенка негайно розпустити Верховну Раду. Текст зачитував Олександр Турчинов. Наприкінці Турчинов попросив тих, хто підтримує резолюцію, підняти руки. На Майдані виріс ліс рук. «Лічильна комісія збилась із підрахунків після першої сотні тисяч рук», - зауважив Турчинов. «Хто проти? Не бачу. Хто утримався? Таких нема. Резолюція проголошена», - заявив він.

Мітинг закінчився колективним виконанням пісні «В бій піду за Україну!». Солісту з характерними козацькими вусами та кобзою підспівувала Тимошенко, Турчинов, Шкіль. Особливо старався Катеринчук з мікрофоном та Луценко. Останній по-молодецькому відбивав такт ногою. Хоча в пісні були фатальні слова «проллємо кров молодую», лідери опозиції співали її радісно та із захватом.

Коли пісня була проспівана до кінця, хтось з дитиною пробився до сцени й почав простягати маля партійним лідерам. До дитинки підбігла Юлія Тимошенко та потисла маленькі рученята.

На цьому мітинг закінчився. Луценко ще кілька хвилин давав коментарі журналістам, а Тимошенко пішла до машини, що знаходилася просто посеред натовпу. Сідаючи в авто, Юлія Володимирівна помахала людям.

Після від’їзду лідерів Майдан спорожнів за лічені секунди. Люди розходилися мовчки. Лише деякі стримано дискутували на тему - що ж далі? А й справді, що далі?

Лідери обіцяли одне: далі буде! 

Обозреватель

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: