Президентські фаворити

Промінявши перед минулими парламентськими виборами рідну за духом і ідеологією  Українську народну партію на невиразний та неприродно сформований «Народний союз «Наша Україна», В’ячеслав Кириленко таким чином намагався гарантувати собі мандат нардепа. Чи було тоді у його мотивації паралельне прокладання дороги до крісла голови найпотужнішої пропрезидентської партії, сказати важко. Єдине, про що можна говорити однозначно - Кириленко прекрасно розумів, що більше ніж номінальне керівництво у політсилі, в серці якої кучкуються кілька різних груп «любих» друзів Президента, йому не світить.

На четвертому з їзді НСНУ, що відбувся минулої суботи, остаточну перемогу за вплив на партію закріпила група «любих» на чолі з Віктором Балогою та Іваном Васюником. Натомість компанія Порошенка, Мартиненка, Червоненка і Ко у суботу лише підтвердила свій новий статус «нелюбих».

Коли за трибуною виступав колись один з чільників НСНУ Петро Порошенко, почесний голова  партії Віктор Ющенко не дивився у його бік. Натомість перешіптувався з Віктором Балогою, який в той час посміхався. На запитання журналістів, що стало причиною іронічного сміху, глава Секретаріату віджартувався, що йому в цей момент прийшла якась романтична SMSка. Правда потім Балога додав: «Він (Порошенко – Авт.) переграв сам себе» .

Колишня права рука Ющенка намагався на з’їзді повернути свої втрачені позиції в партії, виступаючи проти змін до статуту та будь-якого іншого кандидата на голову партії, окрім Президента. Перемога креатури Балоги В’ячеслава Кириленка означала для Порошенка повну втрату впливу у НСНУ.

Як наслідок - жоден «любий друг» з групи «шоколадного барона», окрім Олександра Третьякова, не увійшов до новообраної президії НСНУ. Натомість головою виконкому НСНУ став Роман Безсмертний, першим заступником Кириленка - Юрій Єхануров.

Не зміг відстояти Порошенко і свій заклик щодо невтручання центрального керівництва у діяльність підконтрольного йому Вінницького осередку, а також обласних організацій його однодумців - Павла Жебрівського (Житомирська організація) та Бориса Беспалого (Київська організація). 

Зокрема, він назвав недемократичним той пункт статуту, згідно з яким регіональні організації НСНУ повинні підкорятися вказівкам з центру при обранні своїх керівників. На це народний депутат Юрій Ключковський образно відповів: « Армія, яка йде на фронт і не збирається виконувати накази, буде розгромлена!».

Не підтримавши пропозиції Порошенка щодо статуту, делегати з’їзду продовжили поступове забивання гвіздків у його партійну труну. Один за одним до трибуни виходили представники різних обласних організацій, аби заявити свою підтримку кандидатурі Кириленка на голову партії. Його називали порядною, грамотною людиною, яка довела на роботі в уряді та у фракції НУ що для нього понад усе національні пріоритети. Проте основна аргументація підтримки Кириленка базувалася на поясненні «чому не Ющенко...», на кандидатурі якого наполягала команда Порошенко.

Львівський губернатор, голова ЛОО НСНУ Петро Олійник пояснював, що Ющенко має бути лідером усієї країни, а не однієї партії. Ігор Юхновський заявив, що якщо Президент очолить партію, то йому в такому статусі «буде незручно» з етичної точки зору розпускати раду.

Заступник голови львівського осередку НСНУ Андрій Парубій аргументував позицію своєї обласної делегації запитанням: «А хто ж тоді буде почесним головою партії?».

Емоційно, але безрезультатно, намагався ще якось врятувати ситуацію представник київського осередку НСНУ Борис Беспалий, наводячи приклади країн, де державні лідери очолюють партії. «Наведу цікавий епізод з однієї книги: завідувач відділу капелюхів казав: «Двадцять років тут працюю. За цей час не було жодного випадку, щоб дівчина прийшла вибирати капелюшок без подруги, і не було жодного випадку, щоб подруга дала гарну пораду». Те, що усі наші «друзі» рекомендують цього не робити,  для мене є аргумент зробити саме так, як не подобається конкурентам».

На опонування внутрішньопартійних «конкурентів», що Конституція забороняє президенту очолювати громадські об’єднання, Беспалий прочитав цей пункт Основного закону по-своєму. На його думку, там йдеться про заборону главі держави займати інші оплачувані посади.

Крапку в цій суперечці поставив сам Віктор Ющенко, який заявив, що його цілком задовольняє посада почесного голови партії і не більше. При цьому той факт, що на посаду лідера лишився один кандидат, нагадав Президенту практику КПРС... За тих часів, аби очолити країну, треба було піднятися по партійній лінії до найвищого щабля. Кириленко уже дійшов до найвищої сходинки. Тому коли Президент почав обіймати нового голову НСНУ, вітаючи з блискучою перемогою (1176 голосів «за», «проти» – 51), в декого промайнула думка «Наступник?».

Водночас, слухаючи полум’яну промову запрошеного на з’їзд Юрія Луценка, на тлі якого Кириленко серйозно програє у харизмі, одразу напрошувалася негативна відповідь на це ж питання. «Я знаю своє місце і свій обов’язок – бути спільно з вами в єдиному списку демократичних сил!», - заявив Луценко до делегатів з’їзду. Чи не перше місце у єдиному списку готує Ющенко для Луценка?...

Мар’яна П’єцух, Київ

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: