Помічник-консультант-жебрак, або Правда про «шоколадне» життя депутатського помічника

Останні три роки для українського суспільства були надзвичайно багатими на виборчі кампанії. Отож під час позачергових перегонів нашого шановного виборця буде важко чимось особливо вразити - коло тем, які обговорюються зараз мало чим відрізняється від питань, дискутованих навесні минулого року – НАТО, СОТ, депутатська недоторканість...

І, звичайно, не обходиться без розмов про пільги народних обранців – депутатів Верховної (з)Ради V скликання.

Треба відмітити, що творці закону „Про статус народного депутата” старанно прописали норми, що торкаються цього цікавого питання. Не варто вкотре перераховувати всі блага, якими володіють депутати, гадаю, ще трохи - і виборці не гірше за них самих знатимуть, чим відрізняється соціальний пакет, наприклад, голови Комітету від соціального пакету рядового слуги народу. Поряд з іншим часто згадують суми закладені у бюджет на утримання помічників-консультантів, і, хоча ця тема є улюбленою серед прихильників жартів щодо помічниць-референток, якщо припинити вправи у відточенні почуття гумору, навіть самі депутати погодяться, що величезна частка роботи парламентаря припадає саме на плечі їхніх помічників. На засіданнях фракцій частіше присутні помічники-консультанти ніж деякі «дисципліновані» депутати.

Що ж вони отримують за виконувану роботу? Згідно Закону, депутат може мати 31 помічника, але лише на 4-х з них розповсюджується дія Закону „Про державну службу”, тобто лише четверо помічників можуть мати статус державного службовця, інші – закріплюються на громадських засадах. Відверто кажучи, серед працівників Апарату Верховної Ради ставлення до помічників-консультантів часто досить скептичне, навіть до так званих „штатників”, що ж тоді говорити про позаштатних? Наприклад – деякий час після розпуску парламенту позаштатним помічникам несподівано було заборонено вхід до адміністративних приміщень Верховної Ради після 18 години. Але ж депутатську діяльність і пов’язані із нею доручення важко загнати у рамки з 9 до 18.

Щодо астрономічної заробітної плати, то ця інформація більше схожа на байку. Так, депутатові виділяється 12 тис грн. щомісяця на утримання помічників. Але якщо врахувати, що їх може бути до 31, то на кожного помічника припаде сума менше 400 грн. Казкова винагорода.

На відміну від працівників секретаріатів Комітетів та працівників Апарату помічники-консультанти не мають права ані стати на чергу на отримання квартири, ані претендувати на кімнату у відомчих гуртожитках.

А тепер ми підходимо до пікантної деталі: оплачувана відпустка і матеріальна допомога на оздоровлення можливі, лише якщо є зекономлені кошти з фонду на утримання помічників. Але нюанс щодо економії фонду заклечається в тому, що якщо на кінець року гроші із фонду не використані повністю, залишок перераховується (слідкуємо за руками!!!) на рахунки ВРУ на „премії працівникам Апарату”.

Ніяких профспілкових організацій, які б реально захищали порушені права помічників, не існує. Випадок з життя: отримуючи зарплатню, у відомості помічник-консультант побачила суму, вполовину меншу за ту, яку отримувала зазвичай. У бухгалтерії їй показали подання її керівника з проханням зменшити зарплатню їй, збільшивши відповідно іншій людині. Депутат сказав, що він просто забув її про це проінформувати. Згідно законодавства необхідне лише подання депутата, ніяких документів, які підтверджують те, що вам про це принаймні відомо, не потрібно. Відома історія, коли інший забудькуватий народний обранець просто не сказав помічникові, що його позбавили статусу держслужбовця, присвоївши його іншому. Отак просто. І нікому нічого не доведеш – згідно Закону та Положення, регламентуючого статус помічника-консультанта, все бездоганно.

Згідно чинного законодавства людині, які попадає під скорочення, повинні виплатити вихідну допомогу у розмірі потрійної заробітної плати. У частині 6 статті 34 Закону України „Про статус народного депутата” зазначено, що у випадку дострокового припинення повноважень народного депутата згідно із чинним законодавством у зв’язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України відповідно до Конституції України помічникові-консультантові, який працює на постійній основі, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі тримісячної заробітної плати. Спираючись на це, більшість асистентів нардепів-опозиціонерів сподівались на те, що апарат ВРУ буде виконувати закон, але…

Згадаємо про «премїї Апарату», які сплачуються з «зекономлених» коштів. Аргументація апарату може бути зведена до простої і до болю знайомої фрази: „ТомуЩо не дамо”.

Посилаючись на якесь усне розпорядження когось з керівництва ВРУ (особа розпорядника не встановлена) та незрозумілі юридичні підстави, апарат відмовив помічникам-консультантам у їхніх законних вимогах і тим самим зекономив кругленьку суму, якщо врахувати кількість нардепів, що в червні склали свої повноваження.

Цікаво в якому банку на депозитному рахунку і під який відсоток осіла сума невиплаченої вихідної матеріальної допомоги колишніх помічників-консультантів? І хто потім отримає ці бонусні відсотки (ми вже не кажемо про саму суму).

Заради справедливості потрібно відмітити, що й самі шановні нардепи не дуже поспішають на допомогу своїм помічникам. Щось не чутно прикладів втручання народних обранців в вирішення питання з дотриманням закону по відношенню до своїх колишніх співробітників. Може ці приклади і є, але дуже засекречені.

„Шоколадне” життя помічників при більш близькому погляді виявляється не таким вже й солодким, а часом, навіть, з гірким присмаком. Зараз багато говориться про вдосконалення закону „Про статус народного депутата”, гадаємо, варто його вдосконалювати не лише у сфері урізання пільг і привілеїв народних обранців, а й більш чітко виписати питання статусу та соціального забезпечення їх асистентів.

Марина Безкоровайна, Олександра Чуватіна – помічники-консультанти народних депутатів України, для JeyNews

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: