Місцеву владу реформують

Назрівання необхідності реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування України визнають на усіх рівнях державної влади. Сьогодні основна мета концепції реформування – сформулювати цілісне бачення вдосконалення системи місцевої публічної влади, що слугуватиме основою майбутнього законодавства про державно-територіальний устрій та місцеве самоврядування.

Нещодавно про це говорили і делегати з усіх областей України на всеукраїнському форумі, який проходив минулого тижня у стінах Львівської обласної ради. Учасники форуму зокрема відзначили, що реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування України повинно відбуватися  за умов збереження чинного конституційного ладу. Процеси реформування окремих елементів політичної, виборчої систем, форми правління обумовлюється об’єктивними умовами розвитку суспільних відносин та проходять в умовах правонаступництва публічної влади в Україні.

У проекті концепції розвитку територіального устрою та місцевого самоврядування в Україні, розробленому кафедрою конституційного адміністративного та фінансового права юридичного факультету ЛНУ імені Івана Франка, вихідними положеннями є унітарність України, як держави. І це головний аспект, на якому базується система адміністративно-територіального устрою України, яка складається з Автономна Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл.

Суттєва ідеологічна та політико-правова відмінність, яка існує між радянським та сучасним періодами розвитку Української держави свідчить про органічну потребу розмежування конституційних принципів утворення та функціонування обласного поділу. Тут слід розрізняти конституційно-правові принципи ті, що застосовувались на час утворення конкретних областей в УРСР, та на ті, що використовуються законодавцем України з метою успішного функціонування чинного обласного поділу.

Законодавець визначив три основні принципи державного устрою України: єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади; збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Передбачені засади територіального устрою визначають загальний порядок взаємовідносин усіх без винятку територіальних одиниць в державі і за своєю природою є універсальними. На сьогодні їх визнають і в інших політико-правових системах. Проте, така універсальність не дає підстав говорити про універсальність політико-правової природи усіх адміністративно-територіальних одиниць. Їхня універсальність обмежується не лише функціональним призначенням, але й специфікою конституційно-правового регулювання.

В законодавстві Україні формально визнається і гарантується місцеве самоврядування. В Автономній Республіці Крим передбачаються особливі умови здійснення місцевого самоврядування та проведення активної державної політики в галузях туризму, охорони здоров’я та відновлення навколишнього середовища. Важливо, щоб передбачувана реорганізація обласних та районних адміністрацій не вплинула на пониження мотивації для її працівників. Соціальний статус новоутворених структур та їх працівників має бути більш досконаліший з питань матеріального забезпечення з одночасним посиленням їх відповідальності. Законодавчому порядку необхідно визначити правовий статус добровільних адміністративно-територіальних утворень, характерних для місцевого самоврядування і спрямованих на зміцнення його матеріально-фінансової основи. В ході адміністративно-територіальної реформи доцільно розширити території сільрад та утворення на їх основі сільських територіальних округів. Це дало б змогу сформувати більш спроможну в організаційному і матеріально-фінансовому відношеннях основу місцевого самоврядування, розвивати ближче до населення на базі головних сіл округ – соціальну інфраструктуру, скоротити апарат управління і витрати на нього та формувати в районі мережу соціальне розвинених населених пунктів.

Таким чином, якісне, системне вирішення проблем місцевого самоврядування може бути здійснене лише у комплексі – шляхом реформування системи місцевої публічної влади, що передбачає: реформування системи адміністративно-територіального устрою, системи місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, якісне оновлення їх повноважень, перегляд порядку  формування представницьких органів місцевого самоврядування, а також відповідні зміни у фінансово-бюджетній сфері.

Олена Сокільник, для JeyNews

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: