Путін повернув нафтові потоки до Росії та перетворив енергетичний самміт на беззмістовне зібрання

Неформальну зустріч керівників європейських та близькосхідних держав, яка завершилася кілька днів тому, протягом тижня переслідував злий фатум. Спочатку вибухнула та загорілася українська газова магістраль неподалік від столиці. Через два дні російський президент Володимир Путін повернув на півдорозі казахського президента, чия відсутність у Польщі фактично позбавила самміт сенсу його проведення.

Головним питанням порядку денного на самміті стояла проблема диверсифікації ринку середньоазійської нафти. Низка близькосхідних держав, а також Україна і Польща планували організувати перекачку «чорного золота» з Казахстану та Азербайджану в обхід російській території. Тут роль головного транзитера відводиться Україні. Проте вибух на газовій магістралі, що стався минулого тижня, засвідчив ненадійність України, як основного транзитера енергоносіїв та недостатність капіталовкладень НАК «Нафтогаз України» у модернізацію власних труб.

Остаточно зіпсувала настрій країн-переговірників відсутність на перемовинах президента Казахстану, оскільки напередодні самого самміту з Нурсултаном Назарбаєвим вже поговорив Путін, якого, до речі, не запросили на перемовини. Російський президент зумів радикально повернути ситуацію на свою користь, перехопивши казахські нафтові потоки у російське русло. Тепер усе (чи майже усе) середньоазійське «чорне золото» качатимуть через Росію - такі результати домовленостей між Путіним та Назарбаєвим, обумовлених за два дні до самміту. До слова, сміливим планам Європи передували серйозні, довготривалі і затратні роботи з підготовки проекту будівництва сітки обхідних магістралей. Планували, зокрема, продовження трубопроводу «Одеса-Броди» через Гданськ до Плоцька. Сьогодні ця труба продовжує качати нафту у реверсному напрямі.

Втім, Росія перехопивши чорні нафтові потоки з Казахстану, заодно змінила напрям голубої газової річеньки, що витікає з Туркменістану. Під час минулотижневого енергетичного турне країнами Азії Путін зустрівся також з президентом Туркменії Гурбангулою Бердимухаммедовим. Разом з лідером Казахстану глави держав домовилися про будівництво нового прикаспійського газопроводу. Очікується, що остаточний договір буде підписано до вересня 2007 року, а поки що уряди трьох країни готують відповідну угоду.

Отже, тепер Європа та Близький Схід можуть забутися принаймні на найближчі кілька років про диверсифікацію нафтових і газових джерел. Звісно, блакитно-чорні потоки досягнуть Захід, однак витікатимуть вони з Росії. І вже не важливо, хто у цьому винен: Україна, яка не дбає про власні труби? Польща, яка загальмувала добудову нафтопроводу «Одеса-Броди» своєю територією? Чи усі разом взяті керівники східноєвропейських держав, які знову недооцінили можливості такого потужного гравця на ринку енергоресурсів, як Росія?

«Минулотижневі переговори, дійсно, показали, що на євразійському просторі вплив Росії достатньо великий, і РФ здатна краще домовлятися зі середньоазійськими країнами у вигідному для себе руслі, - так прокоментував нам нафтогазову ситуацію Володимир Омельченко, експерт з нафти і газу енергетичних програм Українського Центру  економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. -  Те, що стосується середньоазійських країн, то вони зацікавлені працювати, як з Росією, Європою, так і з Китаєм».

Труби горять

Втім, співпрацювати з ненадійним партнером не кожен горить бажанням. Минуло тижневий вибух магістрального газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород» на території України розгорівся мало не у міжнародний скандал. Надзвичайно широкий резонанс навколо пожежі викликано не масштабами аварії та не збитками від неї. Технічні незручності та зайві витрати на латання газогонів – це лише побічні ефекти більш глобальної проблеми. Власне, вона полягає у тому, що Україна вкотре показала ненадійність власних труб, від технічного стану яких узалежнена велика частина Європи. У день після вибуху магістралі особистий речник міністра палива та енергетики України Костянтин Бородін запевнив нашого кореспондента, що технічний стан національної газотранспортної системи не викликає занепокоєння. Однак дозволимо собі припустити, що ця інформація не відповідає дійсності. По-перше, Європа майже вимагає від України модернізації власних газогонів. Цю вимогу тиждень тому озвучив спікер Єврокомісії Ферран Тараделлас Еспуні. По-друге, Захід вже висловлював аналогічні зауваження Україні кілька років тому, і ці зауваження стосувалися також нафтових труб. До речі, Україна офіційно вже брала на себе зобов’язання перед НАТО забезпечити безпеку транзитних нафто- і газопроводів на своїй території. Тому заява Бойка про нормальний технічний стан наших магістралей видається, щонайменше, лукавством. Крім того, після обіцянок модернізувати свої труби «Нафтогаз України» не зробив для цього відповідних кроків, навпаки – розмір капіталовкладень у покращення технічного стану магістралей зменшується щороку. Про реальні потреби цих капіталовкладень у Мінпаливенерго нам нічого не розповіли, проте з динаміки фінансових витрат на модернізацію, наданої нам у прес-службі відомства, випливає наступне – минулого року на ці потреби було скеровано рекордно низьку суму (1847 мільйонів гривень). Відтак, Єврокомісія вимагає від нас детального звіту про причини вибуху, адже подібні аварії вже траплялися у 2001 році на тій же ділянці газопроводу, рік тому на Луганщині, два роки тому на Київщині та поблизу Ялти і зовсім нещодавно (6 травня) на Закарпатті, поблизу міста Берегово.

Про чужий інтерес до нашої ГТС

Тим часом Росія, яка давно демонструє інтерес до українських магістралей, наполягає на тому, що Україна не здатна самостійно підтримувати трубопроводи в належному технічному стані, зазначаючи, що аварія сталася через недостатні капіталовкладення в утримання мереж. Очевидно, що в цих заявах присутній здоровий глузд. Втім, причина агресивної політики Росії не в турботі про нас – наша сусідка фактично висуває себе чи не єдиним претендентом на звання інвестора з модернізації та експлуатації газових труб України. Про національну загрозу такої «опіки» нам доводилося чути неодноразово. Державна ГТС – чи не єдина система магістралей пострадянського простору, над якою росіяни ще не встановили свого контролю. З цього приводу в вітчизняному політикумі вже з’явилася версія про навмисний підрив мережі зацікавленими сторонами. Але ця версія не знайшла експертного підтвердження. Вибух газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород» є наслідком недбалості українських служб – такий висновок Генпрокуратури України, озвучений її головою Святославом Піскуном.

Марина ДОБРА

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: