середа, 26 квітня, 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
 Соціальна політика України на 2012 рік
 Український баскетбол об'єднався - офіційно
 Жінка і гроші: 10 типових помилок
Жінка і гроші - союз непростий...
Суспільство

Що робити, коли на твоїх очах когось вбили лікарі?

10.06.2009
13:20
Що робити, коли на твоїх очах когось вбили лікарі?

Що робити, коли на твоїх очах когось вбили? Коли людина загинула в страшних муках, ти знаєш це, знаєш, хто це зробив і за що. Знаєш, знають про вбивство і інші. Батьки, чоловік. Знають, але мовчать і нічого не роблять для того, щоб притягти вбивць до відповідальності за смерть своєї дитини і дружини. Вони просто сказали,  що це зайва волокіта, що для цього треба грошей і часу, яких в них немає. Що так вже сталось, то нехай так і буде. Що бог як дав,  так і взяв назад, а в божеські діла немає чого нам, людям, мішатись.

 А що ж ти? Ти не є для неї родиною, вона тобі формально ніхто, просто чужа людина. Але так вийшло, що тобі прийшлось перед самою смертю та під час вмирання з нею мати справу і контактувати, і що за цей час ти довівався щось важливе. Щось, що може принести користь для дізнання по фактах смерті, для притягнення злочинців до відповідальності. І як же після цього мовчати, коли ще декілька днів перед тим ми з нею разом сиділи в її кухні і пили каву з тістечками ? Вона була здорова і життєрадісна, вона була така як і ти, існувала і хотіла жити. І їй всього нещодавно виповнився 31 рік. Все життя було перед нею, живи собі та й тішся тим життям, здавалось би.  Пройшло всього декілька днів, майже нічого не змінилось, майже нічого, майже. Тільки вона вже більше не дзвонить по телефону, не просить зайти і не зустрічає на порозі тебе з усмішкою. Вона лежить в труні, якась така чужа, що аж не віриться, що то вона. Та, інша, була зовсім інакша, та рухалась майже бігом по хаті, обурювалась невгамовністю своєї кумедної кішки Маці і часто сміялась. А ця, що лежить в труні, якась дуже холодна, біла, якась відчужена. Ні, думаєш, тут щось не те, ніяк не можеш повірити, що той. хто перед тобою лежить і та, з якою ти перед тим пила каву, одна і та сама особа. А потім довідуєшся про все, потім бачиш лікарське свідоцтво про смерть, потім згадуєш як і при яких обставинах ти з нею спілкувався. Переглядаєш свій записник із занотованими здвінками і датами. Аналізуєш, порівнюєш деякі дані із лікарських виписок. І все стає на свої місця так, що ти жахаєшся. Ти береш в руки кримінальний кодекс, який придбав собі перед тим зовсім для інших потреб, відкриваєш сторінку. Стаття 140? Ні, це не те, не підходить. Потім гортаєш ще далі: стаття 115, частина друга? Ось вона, тобою відкрита правда, постала у всій своїй наготі. Ти в шоці, це найстрашніший  злочин, який може буди тільки вчинений людиною: умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю. Але це ПРАВДА, все сходиться. І тому, пам”ятаючи про неї, її усмішку і молоде так страшно перерване життя, ти пишеш заяву від свого імені. Викладаєш всі факти, які тобі вдалось зібрати. Надаєш підстави по пунктах, обгрунтовуєш їх. Потім їдеш в райвідділ і реєстручш заяву.

  Так я і зробила, я, чужа для неї, своєї сусідки, людина. Бо не хотіла мовчати, бо вважаю, що вбивці повинні відповідати за злочин. Думаючи про те, що може, вона ще не зовсім вмерла, що свідомість  її ще жива, і що вона бачить все те, що коїться після її смерті. Якще це так, то як же можна почуватись тому, хто після своєї смерті бачить, як його родина швидко забуває про нього і живе, так ніби нічого і не сталось. Бачить, як вбивці спокійнісінько продовжують насолоджуватись життям і усіма його радостями. Бачить, як після усіх похоронних формальностей та ритуалів твої батьки, не цікавлячись тим, як вона  мучилась і як помирала, продовжують жити своїм звичайним життям, згадуючи про померлого хіба в ритуальні дні. Бачить, як пакує її речі в квартирі її чоловік. Пакує, щоб вивезти їх в село до родичів. В його вбитої дружини є щоденники, які вона вела на протязі років. Але він не хоче їх навіть відкривати, йому нецікаво, хіба що може за кілька років, сказав він.  Чому за кілька років, хіба це не важливо знати, чим вона жила, про що думала, чим переймалась? Хіба це не є все те, що від неї залишилось? Щоденники- це частинка, відображення свідомості людини. Через них можна її краще зрозуміти. Але це хіба тоді, якщо ти нею цікавишся, як особистістю. Але навіть чисто формально, a що, якщо в цих щоденниках виписано щось важливе для слідства, якийсь важливий ключ? Адже такі речі є надзвичайно важливі. Але він, чоловік, не хоче їх навіть відкривати, і ліниво відвертається від тієї досить грубої стопки зошитів.  То як же її усе ще жива свідомість після всього цього повинна все це сприймати? Дуже просто, кожен може собі це уявити: вона бачить те, що залишилась абсолютно самотня. Що її ніхто більше не потребує. Що про неї так швидко, просто надто швидко забувають. Пара свічок в церкві, пара ритуальних панахид. Все. Життя йде далі для всіх інших, вона залишається поза ним.

  І тому я зробила це, я занесла заяву і вирішила твердо довести справу до кінця. Нехай її свідомість знає, що вона не сама і що про неї пам”ятають. Нехай знає, і нехай спить спокійно, спокійно впевнена в тому, що за неї хтось турбується, що її не залишили саму. Що вона не самотня. Тоді і сни зовсім інакші. Нехай це буде так, я так собі вирішила. Тим більше, що, як я потім розібралась, я маю всі законні підстави та право це зробити. Як громадянин, як стороння особа. Повідомити про злочин, допомогти проведенню дізнання та слідства. Вимагати порушення кримінальної справи, вимагати притягнення злочинців до відповідальності. Все це, на превелике щастя, законно і чітко виписанo спеціальними статтями Кримінального Процесуального Кодекса.

  Як же йшов процес дізнання та перевірка фактів викладених у моїй заяві, виявлення складу злочину? Слідчий-уповноважений не те що не поспішав із перевіркою викладених у заяві фактів, а просто, як виявилось пізніше, долучив заяву до вже наперед готового відмовного матеріалу, який був підготовлений до відмови в порушенні кримінальної справи. Ну навіщо далі щось досліджувати, був його аргумент ? Адже батьки і родичі ніяких претензій до лікарів, від рук яких вона загинула, не мають. І взагалі, старший лікар-батько, син якого був її лікуючим лікарем, ровповів слідчому, що це не лікарі, а сама пацієнтка у всьому винна. Вона ж бо, така-сяка, утаїла від них те, що давно вже має хронічне захворювання кишок, а на час операції її хронічний коліт на превелике здивування оперуючих лікарів був саме у стадії загострення ! От і лопнули кишки самі по собі від одного погляду на них лікарів, вони ж бо до них не торкались зовсім, добросовісно виконуючи свою роботу. Ось і виявилась вона сама винна у своїй смерті, а оперуючі її лікарі насправді цілі три тижні просто докладали героїчних зусиль для порятунку пацієнтки, і та все одно попри усі докладені зусилля померла на перитоніт ! Ну хоч медалі лікарям за таке геройство давай! Але ж чому тоді лікуючий лікар і по цей день лякливо ховається за спиною свого батька і навіть жодного разу не з”явився для допиту?

  Дивно спочатку було спостерігати  таку поведінку органів дізнання. Час минав, а я так і не отримувала жодної відповіді на свої звернення. Нарешті аж через три місяці, після моїх власних ініціатив та скарг, я отримала письмову відповідь у відмові в порушенні кримінальної справи. Я вже була до того готова, тому і попросила надати мені можливість хоча б поглянути на ті відмовні матеріали, щоб збагнути хоча б формальні підстави відмови. У прокуратурі, де на той час були матеріали,  дивились на мене косо, запитуючи, які-такі я маю меркантильні інтереси для своїх скарг на слідчого-уповноваженого за його зволікання із перевіркою викладених у заявах фактів. Мені дивно це було чути, оце твердження про меркантильні інтереси. Які ж інтереси може мати така людина як я, яка не є ані її родичем ані навіть її колегою по роботі ? Яка ніколи не мала із медициною і з медиками нічого спільного і не може пригадати серед своїх знайомих жодного лікаря? Ні, відповідала я, ніяких меркантильних інтересів я не маю, просто хочу допомогти провести дізнання по викладених мною у заяві фактах та притягти до відповідальності злочинців. І хочу також ознайомитись із матеріалами, зібраними по моїй заяві. Я ж просила в заяві провести службову перевірку обласним відділом охорони здоров”я. От і хотіла би глянути на висновки тієї перевірки. Ну добре вже, відповіли в прокуратурі. І дали мені поглянути на ті висновки.

  Те, що я там прочитала, привело мене в глибокий шок. Я днями не могла заспокоїтись та почувала себе так, ніби після втрати рідної мені та близької людини. Службову перевірку виконували кращі лікарі міста у своїх галузях, і висновки їх свідчили одне: вона була здорова, не було ніяких хронічних колітів і ніяких загострень,  на час операції усі органи кишково-шлункового тракту були здоровими. Вона померла від перитоніту і септичного шоку, внаслідок “перфорації”, тобто отвору діаметром 1,5 см, зробленого в товстій кишці.

  Після першої операції зробленої методом лапароскопії, вона ходила два тижні із гнійними ранами, із яких витікав гній. Але лікуючий лікар, який і виконував операцію,  не хотів її оглянути, пояснюючи їй при цьому, що це йде нормальний процес очищення організму. Але це ще дрібниці. Операцію їй робили гінекологічну з метою видалення кисти яєчника. Але чомусь киста як була до операції, так і залишилась знаходитись там на своєму місці на яєчниках, про що прямо вказано у висновках перевірки. Якщо так, то яка ж була мета такого хірургічного втручання? Адже діра, зроблена у кишці, знаходилась надто далеко від тієї злощасної кисти. То що ж шукав такий шановний та досвідчений “лікуючий” лікар так далеко від об”єкту, який мав би оперувати? Мало того, ані перед, ані після операції ніхто не зробив їй навіть ультразвукову діагностику (УЗД) : звичайна річ, яка робиться зараз у всіх поліклінніках на протязі хвилин. Все одразу би стало на свої місця, включно до загноїння, до так званих “спайок” та до кисти. То чому ж не зробив лікуючий лікар УЗД? Бо це не входило в його злочинні плани? А відпускати її з лікарні на третій день після операції входило в плани? І писати при цьому у всіх паперах, що відпустив на восьмий, не подаючи при цьому аналізів ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів) в лікарській виписці. Навіщо би такі речі утаювати від хворої, хочеться запитатись? Бо ШОЕ зашкалювало?  

 Аж коли вона через два тижні після першої операції втратила свідомість, взяли на “ургентну”(термінову) операцію, при цьому знову не розрізаючи, не роблячи УЗД і не шукаючи причин перитоніту, просто промили черевну порожнину трьома літрами фізрозчину. І це, як проглядається із матеріалів перевірки, була вся надана їй допомога. Навіть хірург до неї два дні не підходив. А вона ж уже була вмираючою. В матеріалах перевірки вказується, що про другу операцію навіть не був повідомлений заступник головного лікаря з хірургічної роботи.  Коли перед самою смертю лікарі нарешті поклали її, вмираючу, третій раз на операційний стіл та нарешті відкрили черевну порожнину, то змогли лише пересвідчитись у “плодах” своєї кропіткої тритижневої “роботи”: усі внутрішні органи, включно із печінкою, нирками, були заражені перитонітом і почали відмирати.

Некроз печінки, нирок, селезінки, вогнищеві крововиливи в легені, нирки, селезінку, тонку та товсту кишку, в головний мозок і стовбур мозку. В черевній порожнині “скупчення густих калових мас зеленого кольору, в усіх відділах рідкий гнійний вміст сірого кольору”, як пишеться в матеріалах перевірки. Вони кинули її помирати після розкриття черевної порожнини, навіть не зашивши її. Розпатрали як зарізану свиню, і кинули. Нехай бо доходить, що з неї вже візьмеш, і так все зрозуміло. Вона лежала в такому стані, із розпанаханим животом та вивернутими заживо догниваючими органами, ще цілу ніч та половину наступного дня.

Вона померла в 11 год. 30 хвилин на наступний день після операції. Нікого біля неї не було, вона була сама. Вона, як стало ясно, так нікому і не виявилась потрібною: життя було так грубо обірване і так страшно скінчилось, згнила заживо за три тижні і все. І все, подумала я? Хіба ж таких страшних, кричуших і рвучих душу матеріалів для правоохоронних органів ще не достатньо для того, щоб порушити кримінальну справу?  Невже тут усе ще не видно складу злочину, і це при тому, що у висновках прямо вказується на “ятрогенне”, тобто не хронічне, як стверджував батько лікуючого лікаря, я нове, набуте в результаті лікарських дій, захворювання? А матеріали службової перевірки в обгрунтуванні рішення про відмову у порушенні кримінальної справи навіть не були згадані.

  Ні, це не можна так лишати. І я подала скаргу в суд про скасування рішення про відмову. Суддя виявилась і сама молодою людиною, а тому я сподівалась, що ця трагедія викличе хоча б в її серці співчуття та намагання справедливо розібратись у матеріалах справи та в обгрунтованості прийнятого органами дізнання рішення. Однак, як я на превеликий жаль пересвідчилась, суддя до початку розгляду навіть не відкривала матеріалів, наївно запитавши мене на початку розгляду, чи померла не є часом моєю матір”ю. А під час розгляду скарги сіла під саме відкрите вікно, із якого долинав гучний вуличний гомін та заглушав мої пояснення. Мабуть, для того, щоб просто не чути мене? Ми чомусь довго чекали представника прокуратури, хоча в Кримінальному Процесуальному Кодексі прямо вказано на те, що матеріали скарги розглядаються суддєю одноосібно, при участі хіба що особи, яка подала скаргу для надання додаткових пояснень по суті. Із самого початку я побачила спрямований на себе холодний та злий погляд представниці прокуратури: вона явно почувалась тут центральною діючою особою, переривала мене безпідставними запитаннями, які в основному стосувались не суті скарги, а моєї особи та мого формального відношення до померлої. При цьому представница прокуратури, злобно дивлячись на мене, швидко заявила клопотання про те, щоб відмовити мені в розгляді моєї скарги із тієї причини, що я не є особою, інтересів якої стосується факт смерті. Я ж бо не родич, а значить, і не маю права ані подавати скаргу, ані навіть не мала права бачити матеріали службової перевірки, це в ж бо секретні медичні матеріали, і не повинна була їх читати. Суддя швидко та слухняно задовольнила клопотання працівниці прокуратури. Однак я відразу заявила їм відкрито, що не залишу це так просто і що буду подавати апеляційну скаргу на рішення судді. Прокурора ж бо цікавить лише, щоб відмовні матеріали пошвидше повернулись в прокуратуру та були сховані далеко від людських очей. Мене ж цікавить правда, справедливе та об”єктивне проведення перевірки. Через те і зверталась із заявою з правоохоронні органи, сподіваючись на їх підтримку. Через те і оббивала пороги прокуратури та міліції, намагаючись пробити лід байдужості, той лід, що спостерігається в очах багатьох їх працівників.

  Нехай не сподіваються вбивці на те, що шляхом відведення мене як незацікавленої особи їм вдасться змести мене з їх дороги. Незаконне рішення буде проапельоване до тих пір, поки моя скарга не дістане належного розгляду. Тому що я маю на це законне право, як людина та громадянин цієї країни. І буду своє законне право відстоювати до самого кінця, навіть якщо прийдеться дійти до Верховного Суду або ж до Європейського Суду. Тому що не хочу, щоб і надалі гинула молодь від рук вбивць в білих халатах. Вбивствам при операціях повинна  нарешті бути приділена належна увага в країні, яка кругом кричить про свою “європейськість”, і у якій немає обов”язкового медичного страхування, процвітає корупція в медицині, а вбивці-лікарі відкрито затикають рота тим, хто намагається протидіяти їм. На чийому ж боці ви, українські правоохоронні органи? Чи не пора вже нарешті почати займатись відповідною вам справою, а саме пошуком вбивць та їх знешкодженням, замість того, щоб відкрито прикривати їх? Все ще сподіваючись на розуміння, буду звертатись до правоохоронців. У надії, що там усе ще працюють люди,  небайдужі до злочинів. Що ще не все в нас втрачено. І що шляхом широкого висвітлення злочинних фактів у громадськості можна зрушити справу з місця та тим надати належну шану померлій. Їй не потрібні ваші свічки та панахиди, їй потрібна чуйність, справедливість та трохи співчуття з наших серцець. То ж давайте співчувати дієво, роблячи при цьому все, щоб такого більше не повторилось. Тоді їй буде спатись спокійніше, а нам житись легше, бо совість буде трохи чистіша. 

Стаття присвячена нещодавній трагічній смерті однієї
тридцятирічної жінки після серії операцій у
Львівській лікарні. З приводу її смерті, яка сталась 19 грудня минулого року
від перфорації товстої кишки та перитоніту було опубліковано ряд заміток в
українській пресі, див. наприклад
http://oglyadach.com/news/2008/12/29/205774.htm
http://zik.com.ua/ua/news/2008/12/29/164039
http://www.zaxid.net/newsua/2008/12/29/163032/
http://www.mobus.com/163157.html
http://jeynews.com.ua/index.php?item=news&d_id=0&sub=28418
 

Львів, 22.05.2009 р.         Наталія Павленко 

 

JeyNews

< Назад

Про Різдво Христове
Back to USSR, або мистецтво витинанки...
В Україні «виростили» лише п’ятьох власних «злодіїв у законі»

Інші статті
Коментарі
 
НаталіяДуже б хотіла поспілкуватись з авторкою статті...якщо можливо, будь ласка відгукніться... Наталія! буду чекати від Вас листа natalya_76@ukr.net
 
НаталіяЧитала і плакала...адже рік тому лікарі-вбивці також безжалісно вбили мою рідну сестру, якій було лише 35..........і зараз її немає...немає моєї найріднішої людини..а ті кати так як і раніше ходять на роботу..катують людей.....єдина надія на Господа Бога!! Що Він врешті-решт покарає цих безжалісних вбивць....більше допомоги на жаль мені чекати нема від кого((
 
222Тупі лікарі селюки зі Львова. Але таке трапитися могло б будь де на Україні. Люди, ми самі винні в тому що внас коїться в державі!!! Іронія, апатія, повна зневага один до одного, не бажання один одному допомогти - це результат того, в чому ми живемо !
 
velУ людей большое горе, сочуствую.Ни кто специально не убивал. Просто как иногда бывает прохлопали осложнение. Пытались запрыгнуть в уходящий поезд но поздно. Система гнилая а медицина ее проявление. Участие грамотных юристов в юрсопровождении лечения позволит уменьшить подобные исходы, увеличить ответственность врачей. Но стоит это будет не 500 баксов за операцию а на порядок выше. Все остальное ємоции. Еще раз мои соболезнования.
 
Oxanaнайбільше здивувало навіть не звірство таких "лікарів", до яких більшість людей вже звикло. Вражають коментарі деяких "співчутливих" людей, які бажають все життя прожити в стаді і не звертати уваги на несправедливість. Дякую автору за небайдужість! На таких людях як Ви тримається добро. Doc - не треба узагальнювати. Автор написала про конкретний випадок, з конкретними дійовими особами. Нажаль, практика засвідчує, що система на стороні катів, а не жертв - доказ цьому статистичні дані (лише 14 разів лікарів визнавали винними за всі часи незалежності). Хочу побажати автору наснаги і виказати свою повагу!
 
Docякщо людина не розуміє іронії, то це "на всю жизнь"-цитата Льоліка з "Діамантової руки"
 
СеваДуже круто, а дітей маєш??? Що робитимеш коли похворіють, не дай Боже.
 
Docдавайте вже просто всіх цих лікарів порозвішуємо на вуличних ліхтарях, якщо вони такі нелюди. Та й медицина - це зло, тому що лікуючи хворих, лікарі дають змогу їм передавати свої слабкі "браковані" ген наступним поколінням. А тому, "нехай життям керує природній відбір , слава Гітлеру , хай виздихають ідіоти, яких "вбивають" лікарі"
Додати коментар
Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
Введіть код, зображений на рисунку:
 
 
Стрічка новин
RSS
Пошук по сайту:
14:31
ГПУ: За позовом прокуратури Київської області розірвано договір з ТОВ «Дім Лісника»
Генеральною прокуратурою України вживаються заходи щодо повернення державі майна та земельних ділянок, незаконно відчужених та переданих у користування колишн
14:20
Мер Полтави не визнав Росію агресором, а ЛНР-ДНР – терористами
Сьогодні Полтавська міська рада не змогла ухвалити рішення про визнання Російської Федерації країною-агресором, а ДНР та ЛНР – терористичними організаці
14:07
Артилерія ОК «Північ» за добу знищила 6 одиниць бронетехніки терористів
За інформацією прес-центру оперативного командування «Північ», терористи здійснюють спроби прориву оборони сил АТО у напрямках Щастя, Кр
16:19
А. Яценюк про заяви Москви щодо газового боргу: "Суд розбереться"
«Звертаємося до Росії бути дуже зваженими в будь-яких заявах, тому що ситуація на світовому ринку енергетичних ресурсів кардинально змінилася», -
16:06
Україна продовжуватиме протистояти російській пропаганді, - І. Геращенко
Україна усіма можливими способами буде протистояти російській пропаганді, адже інформаційна війна залишається однією з ключових складових гібридної  війн
16:02
С. Пашинський: Воєнний стан буде введений, якщо буде необхідність
Рішення про запровадження в Україні воєнного стану вже заготовлене і може бути введене в дію одразу, коли в цьому буде необхідність.  Про це заявив заст
00:29
В. Пинзеник: Уряд виводить країну в лідери..за видатками
Уряд виводить країну в світові лідери… По видатках, на жаль.  Про це заявив народний депутат України Віктор Пинзеник, аналізуючи проект закону
20:24
В. Кличко закрив другу сесію Київради
Мер Києва Віталій Кличко закрив другу сесію Київської міської ради VII скликання. Про це повідомили JeyNews у прес-службі Київського міського голови. “Це
17:20
У 2015 році жоден строковик в зону проведення АТО не направлятиметься, - МО України
Метою циклу часткових мобілізацій, які відбудуться у 2015 році, стане створення міцного резерву та заміна особового складу, який вислужив встановлений термін
16:37
В. Кличко привітав католиків України з Різдвом
Мер Києва Віталій Кличко привітав католиків України з Різдвом Христовим. Про це повідомили JeyNews у прес-службі Київського міського голови. “Вітаю в
16:03
Закон про РНБО повністю відповідає положенням Конституції України, - комітет ВР
  Комітет з питань національної безпеки та оборони на своєму засіданні сьогодні, 24 грудня, постановив залишити законопроект про внесення змін до Закону
15:26
П. Колодій привітав Р. Федика із призначенням на посаду прокурора Львівщини
Голова Львівської обласної ради Петро Колодій привітав Романа Федика із призначенням на посаду прокурора Львівської області. Офіційне представлення нового
19:17
МО: Країни-партнери надають матеріальну підтримку ЗСУ
У рамках надання міжнародної гуманітарної допомоги Збройні Сили України отримали черговий вантаж із Великої Британії. Британські колеги передали українським в
18:47
Президент України та Прем'єр-міністр Польщі обговорили перспективи розширення економічної співпраці
У Варшаві Президент України Петро Порошенко провів зустріч з Головою Ради Міністрів Республіки Польща Евою Копач. Про це JeyNews повідомили у прес-службі Глав
18:38
Бійці в зоні АТО отримали гуманітарний вантаж від киян, - "УДАР"
Бійцям на передову в Дебальцеве був доставлений черговий гуманітарний вантаж, зібраний киянами. Вантаж супроводжував секретар координаційної ради КМДА Сергій

Архів новин

Фоторепортажі
Коментарі
Микола
В мене таке запитання, мені 24р. і я хотів би дізн
Гонта
С прискорбием нужно констатировать тот факт, что
ДДЖ
Йому треба було у Німеччину за кошти киян? Краще
Unique
На фоні тотального колапсу управління до коаліції
гість
молодець, нарешті хоч один совісний, бо сєня- пет
Новини Кіно і ТВ    
Завантаження новин...
Завантаження новин...
Твгид.юа — программа телепередач
 
www.pogranicze.eu



При повному або частковому використанні матеріалів ресурсу JeyNews гіперпосилання на нього є обов'язковим. Редакція не завжди поділяє думку авторів статтей. Редакція не несе відповідальності за інформацію, наведену в нередакційних або рекламних матеріалах. Всі права на інформацію, що підписана JeyNews і/або Jey Corporation належать ПП «Капітал-2000».
© 2007-2017, JeyCorporation
  Відвідування:  
Rambler's Top100 Rambler's Top100 Новости Днепропетровска, работа в Днепропетровске, образование, отдых, туризм, тренинги, выставки,
расписание автобусов, поездов, самолетов
Rate Us @ AMRAY
Корисні лінки: Error: Cache dir: Permission denied!