Українці: геном хабарництва

Кажуть, що хабарниками не народжуються, а стають ними під впливом збігу обставин, безвихідної ситуації або ж страшної фінансової скрути. Ще кажуть, що хабарі дають люди, котрі мають або надто мало часу, або надто багато ліні для вирішення тої чи іншої проблеми власними силами. Та насправді це не відповідає дійсності.
Бо насправді таке явище як хабарництво супроводжує людину протягом усього її життя – буквально (як це страшно не звучить) від пеленальної до гробової дошки. Адже нині ми ще в утробі матері стаємо безпосереднім учасником цього процесу, пропонуючи хабар (хоч і руками неньки) за можливість нам спокійно і без ексцесій народитися у пологовому будинку і потрапити в руки більш-менш відповідальної повитухи. Так само і вкінці нашого земного шляху ми (вже руками невтішних дітей та онуків) пропонуємо хабар за пристойне місце на кладовищі. Іронія долі – ми приходимо у цей світ і покидаємо його з допомогою хабаря, а протягом усього життя нарікаємо на хабарників.

Тема хабарництва в нашій державі є чи не найбільш болючого і … найбільш ріднішою. В Україні давати і брати хабарі вміють усі – у нас цей процес поставлено “на конвеєр” і він уже досяг свого апогею. Тому правильніше буде сказати, що українське хабарництво має грандіозні кар’єрні успіхи – воно доросло до рівня КОРУПЦІЇ. Більше того, ситуація набула такого абсурду, що корупцію нині розглядають як звичний спосіб виживання та діяльності в Україні.
Згідно із загальнонаціонаальним опитуваннями громадської думки, котре проводив Київський міжнародний інститут соціології за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), 67% українців, котрі мали справу із державними посадовими особами впродовж останнього року, зазначають, що були безпосередньо втягнуті у корупційні дії у тій чи іншій формі (при цьому половина респондентів каже, що посадовці вимагали хабарів!). Але лякає інша цифра – 52% ОПИТАНИХ І ПОТЕРПІЛИХ ВІД ХАБАРНИЦТВА УКРАЇНЦІВ ВВАЖАЮТЬ КОРУПЦІЮ ВИПРАВДАНОЮ І ЧАСТО-ГУСТО САМІ Ж І ПРОПОНУЮТЬ ХАБАРІ!

 Спитаєте, хто найчастіше вимагає і отримує хабарі?

Мабуть, відповідь на це знає чи не кожен читач. Проте, аби не бути голослівними, пропонуємо цю відповідь мовою цифр. Отож, найвищий індекс корупції має державтоінспкція (ДАІ) – 57,5%, не далеко від неї “повтікали” міліція – 54,2%, установи охорони здоров’я – 54% та судова система – 49%. Далі йдуть університети – 46,3%, прокуратура – 42,9%, митниця – 42,8% та податкові установи – 40,3%.

Як бачимо, вимальовується невтішна картина – НЕПРИПУСТИМИЙ РІВЕНЬ КОРУПЦІЇ МАЮТЬ ТІ ЗАКЛАДИ, КОТРІ НАЙЧАСТІШЕ НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ НАСЕЛЕННЮ ТА ТІ ДЕРАЖАВНІ УСТАНОВИ, ЯКИМ …ДОВІРИЛИ БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ! От і маємо український правовий (чи радше безправовий) нонсенс.

 Звісно, тут найдоречніше було б апелювати до влади та її впливу на згадані корумповані установи. Проте, УКРАЇНЦІ НЕ ВІРЯТЬ ВЛАДІ, БО НЕБЕЗПІДСТАВНО ВВАЖАЮТЬ ЇЇ ТАКОЮ Ж КОРУМПОВАНОЮ. Як найбільш корумпований орган влади 54,2% українців визначили Верховну Раду. Наступним за рівнем корумпованості органом було названо Кабінет Міністрів (44,9%). При цьому місцеві органи влади вважаються менш корумпованими (32,4%), так само як і Президент і його Секретаріат (36,8%). Такий “феномен відносної некуромпованості” дрібних чиновників (тобто, цієї ж місцевої влади) пояснюється дуже просто: чиновники на місці переважно не вимагають хабарів, бо громадяни несуть ці хабарі самі і при цьому свято переконані, що це звична і “мінімальна” подяка. А от про корумпованість вищих ешелонів влади можна почути мало не щодня і чи не в кожному випуску новин – відтак пересічний українець упевнений в цьому, хоча особисто він не носив хабаря ні до Верховної Ради, ні до Кабміну.

 
Не залежно від того, куди носять хабарі громадяни України – корупція по своїй суті є негативним явищем, явищем загнивання не лише правових, а й моральних орієнтирів суспільства. І явище це слід викорінювати. Та чи є нині у нашій державі ефективні засоби боротьби з корупцією? Офіційно – так. В Україні існує кільканадцять антикорупційних програм і навіть особисті антикорупційні ініціативи Президента, постійно проводяться різноманітні антикорупційні кампанії у ЗМІ, зрештою, є телефони довіри чи не в усіх державних установах тощо. До слова, на ці програми та заходи витрачаються шалені бюджетні кошти (це наші з вами кошти платників податків!), а результату – катма.

Більше того, описані вище програми та заходи навряд чи матимуть широке застосування. Адже (врешті, слід зізнатись у цьому самим собі) УКРАЇНЦІ КОМФОРТНО ПОЧУВАЮТЬСЯ У КОРУМПОВАНОМУ СЕРЕДОВИЩІ. Про це свідчить той факт, що лише 4,1% наших співгромадян офіційно оскаржували дії посадовців або правоохоронних органів при зіткненні із конкретними випадками корупції та намаганні протидіяти їм. Чому ми не оскаржуємо хабарництво в офіційний спосіб? Просто більшість з нас (51%) вважає таке оскарження марним, а ще 21% - вважає його  непотрібним. Тобто, як би це жалюгідно не звучало, але мотивація поведінки наших земляків і в цьому випадку пояснюється вочевидь улюбленим прислів’ям українців: “Чому бідний?, - Бо дурний”.

Виглядає на те, що для боротьби із хабарниками нашим звиклим давати хабарі громадянам держави Україна потрібні не закони, а, швидше, добрий психолог – такий собі дядечко Фройд загальнонаціонального масштабу. І оцей добрий дядечко мав би втовкмачити у наші голови, що насправді МИ НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ І НЕ ПОВИННІ ПЛАТИТИ ЗА СВОЇ ЗАКОННІ ПРАВА (до речі, гарантовані Конституцією). Так само він повинен переконати і “не чистих на руку” можновладців, що БРАТИ ХАБАРІ - НЕ ЛИШЕ ПРОТИЗАКОННО, А Й ГИДКО. А найкраще, коли б цьому мудрому пану вдалось просто змінити ДНК українців, раз і назавжди викинувши звідти цей загадковий геном хабарництва.

Галина Довбуш, для

JeyNews

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: