Репортаж з професійними придурками

...Підходячи до місця зустрічі (вхід у київський фунікулер), подумки згадував слова хлопців з команди придурків: "Щоб нас впізнати багато думати не треба". За мить переконався у цих словах -- на очах у випадкових перехожих хлопчина заліз в урну зі сміттям ...головою вниз. Інший же дерся вгору по скляному даху фунікулера, зриваючи зливу критики та вигуки: "Придурку, злазь!". Сумнівів не залишилося -- ось і придурки, з якими ризикну провести цілий день... 

"Мене звати Вовк, я вже три роки придуркую, -- почав наше знайомство фуніколерлаз. -- А мій друг, Тіер, дуростями займається ще довше. Рух придурків набуває все більшої популярності. У Києві крім нас діє ще кілька команд. У нашій же -- більше десяти чоловік. Спочатку нам просто подобалося творити речі, які дивують людей. Наприклад на очах у перехожих підняти з купи конячих екскрементів яблуко і преспокійно його з'їсти. Чи зібратися компанією і в поїзді метро всім дружно попадати на підлогу. Бувало, що на смітнику з гірки з'їжджали, теж цікаво. Особливо коли в центрі на очах у безлічі людей. А серйозно почали займатися придуркізмом з минулої осені після перегляду фільму "Jackass the movie" (Фільм про придурків). Отам хлопці витворяють дива! Щоправда вони, мабуть, на цьому заробили купу грошей, ми ж займаємося заради розваги -- своєї та людей."

Поки Вовк розповідав про себе те незвичне захоплення Тіер цитую: "перетворювався на жлоба". Штанки джинсів заправив у шкарпетки, ті ж штани трішки приспустив, труси навпаки -- підтягнув і заправив у них футболку, на голову натягнув кепку, в якій ще Ленін, мабуть, виступав. І головна окраса -- мобільний телефон, який параметрами нічим не поступається цеглині. Куди можна піти у такому вигляді? Правильно -- у найшикарніші київські ресторани. Здивуванню персоналу ресторанів не було меж. Охоронці відразу просили вийти "солідного" гостя. На що Тіер щиро обурювався і вдавав, що дзвонить до своїх крутих друзів з не менш "крутої мобілки". Лише після 10 хвилин солідного скандалу охоронці лише з допомогою сили виводили нав'язливого гостя за двері. 

"Команда у нас доволі солідна, розповідає Тіер. -- Але мозкових центрів по суті лише два. Це я -- генератор приколів, різноманітних розваг та способів діставання людей. А також Вовк. На його плечах всі фізично-екстремальні вправи. Він приміром дуже любить лазити по будинках. Для нього п'ятиповерхівка -- місце для тренування. По балконах він може вилізти на саміснький дах." 

Мов на доказ цих слів, Вовк, мов мавпеня, видирається по стовпу без жодних виступів на самісінький вершечок і осідлує табличку з розкладом руху маршруток. І це -- на центральній вулиці Києва -- Хрещатику! Перехожі лише з подивом поглядали на хлопця, але, що надзвичайно дивно, жоден не зробив зауваження. А Вовк ще й непогано порозважався і вдавав з себе вершинка з лассо. На щастя працівників правоохоронних органів на той час поруч не було. 

"З міліцією у нас відносини препогані, -- продовжує Тіер. -- Вони не мають права нас затримувати, адже ми своїми діями переважно закон не порушуємо. Але... зачекай щось я пити захотів (Тіер підбігає до калюжі, стає на коліна, нагинається і язиком починає хлебтати кольорову від бензину та мазуту воду на очах у безлічі перехожих, довкола чуються здивовані вигуки і загальний сміх Прим.автора). Так от, щоб "відмазатися" від міліції, доводиться завжди мати в кишені 10-20 гривень. Ця сума залагоджує всі проблеми, -- продовжив хлопчина, втамувавши спрагу." 

Далі наш маршрут проліг через продуктовий супермаркет. Щоправда замість продуктів Тіер у візочку катав Вовка, який згрібав товари з усіх поличок. Охоронці довго не змогли терпіти і попросили зупинитися. Та візочок лише набирав швидкості. Таких екстремальних закупів, мабуть, не робив ніхто з нас. Погоня завершилася розсипаними по усьому супермаркеті продуктами та кількома синяками на ногах у Вовка. Коли охоронці, врешті впіймавши хлопців, стали вимагати якогось відшкодування, наразилися на зливу критики. Мовляв, персонал супермаркету не дає можливості нормально зробити закупи. Після такої дошкульної словесної зливи, охоронці вже мало не вибачалися...

А як щодо стрибка на поїзд метро? Для придурків і це не проблема. Станція метро "Дніпро" для таких екстремальних розваг підходить ідеально. Саме тут місце, де поїзд "винурює" з тунелю на поверхню. До краю тунелю прикріплений невеличкий дашок. Саме на нього і вибрався Вовк. Як тільки поїзд з'явився з тунелю і почав зменшувати швидкість, хлопець акуратно зістрибнув на дах. Мабуть вперше, пасажири не лише виходили з вагона але й зістрибували з його даху. Обличчя очевидців такої події варто було бачити... 

Далі хлопці вирішили перекусити. Подаю рецепт для гурманів: змішати порцію гострої приправи з подрібненою цукеркою "Шипучка". Проте смакувати цю страву треба не ротом, а носом з допомогою трубочки для коктейлів. Переказувати подальші деталі такого смакування буде неетично... 

Кілька годин, проведених у компанії з придурками мені цілком вистачило, щоб зробити висновок, що з цими хлопцями нудно не буває. Попри всю безглуздість своїх дій, хлопці думають про своє майбутнє. Тіер цього року готується вступити на психологію, а Вовк уже навчається за спеціальністю "Організатор виробництва". Тож хто зна, можливо, саме ці придурки колись будуть відомими в Україні людьми, а свої юначі розваги згадуватимуть з усмішкою. 

У найближчих планах команди -- танці у коротких спідничках та ліфчиках на Майдані Незалежності, а також плавання у київських фонтанах у повному водолазному спорядженні. 

Антон Корнійчук, для JeyNews

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: