Костя Бєглов: Молодьожкі

Молодьожкі у Львові були, є і будуть. Які вони є? Погані. Всі. Хтось спаскудився, а хтось завжди таким був.

В принципі, молодьожки можна поділити на дві категорії (грубо) – підпартійні та студентські.

Підпартійна молодьожка – це така огидна організація, де тобі дають 1000 афішок, кажуть їх розклеїти по місту і не дають за це грошей.

А ще в підпартійних молодьожках є шось типу установчих зборів, де регулярно обирають керівництво і те керівнцитво одразу підсвідомо ліпить собі зірочку на лоба. Це хронічно і до кінця терміну. Або й на все життя. І, що цікаво, керівництво перестає щось робити в підпартійці.

Ще в підпартійках організовують діскатєкі, конкурси краси і футбольні команди. Футбольні команди – до виборів, все решта – після виборів. До речі, керівництво підпартійок могло б робити кращі діскатєкі і конкурси краси. Але це суто галицьке жлобство. Гроші ж «мились» для себе, а не для таких от заходів.

Взагалі, на мою думку, підпартійки партіям непотрібні. Якщо вони активізуються за місяць-другий до виборів, то якось згуртувати навколо себе молодь з надією на позитивний результат – неможливо. Але ж так у всьому світі...

Тут-то у нас і випливають студентські молодьожкі. Такі, каприклад, як різні братства, мережі опору і тому подібне.

Вони наївні. Супер. Супер наївні. Тобто їхні члени супер наївні. Вони з запалом в очах організовують шось на кшталт піонерських зарніц. Бігають по спонсорах, розробляють афішки, обирають голову оргкомітету. Словом, працюють.

А голова студентської молодьожкі переглядає кошторис проекту, шукає «дешевші» варіанти, наживається на афішках, ручках, буклетиках.

Колись був такий прикол: виграла одна молодьожечка грант на розробку та безкоштовне розповсюдження інформаціного буклету про рідне місто. Наклад мусив бути аж 50 тисяч примірників. Надрукували два: для звіту грантодавцеві та в архів організації. Дешево та сердито.

Але мова не про це. На чистому альтруїзмі працюють в студентських молодьожках рядові члени. Керівництво молодьожок також чекає виборів. Про ціни говорити не буду, але подати заяву про підтримку або висловлення недовіри якійсь політичній силі коштує грошей. Зібрати рядових членів на мітинг чи пікет, які за принципом мережевого маркетингу притягнуть ше по 2-3 знайомих – також гроші. І так далі, і так далі, і так далі. Тим і живуть.

Коротко про підпартійні молодьожкі Львова.

Молода Батьківщина – 2-3 особи. Мертва.
Молодий народний рух. - складає 50 осіб. Відзначаються КВНом сумнівної якості, зірковими хворобами.
Молоді регіони - 1 особа. Мертва (не особа).
Молодіжний союз "Наша Україна" - 0 осіб. До виборів.
Молода ПОРА – прив’язані до Студентського братства «Львівської політехніки».

Як видно, всі – на грані виживання. Окрім МНР, котрі файно себе заплямували на виборах мера Львова. Скоро перевибори, ніхто не сумнівається. Не сумніваюсь, що Молодіжний союз «НУ» буде мати 50 активних членів, БЮТ швидш за все не матиме нікого. Молодим регіонам робити у Львові нічого. Та й в Києві живуть лише за гроші. Ніякої ідеї. Молода ПОРА завжди знайде активістів. По-перше, братство, по-друге є досвід роботи з молоддю. Навіть на гроші не сильно попадуть.

То, люди, нашо молодіжки? Дешевше просто знайти молодь для роботи під час виборів, а потім послати на всі чотири. Нашо розчаровувати і без того розчарованих?

Костя Бєглов

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: