Роман Рак: Повторити Майдан можливо, але чи треба?

Не вірю, що буде другий Майдан. І зовсім не тому, що це була унікальна подія в історії українського народу. Звичайна акція протесту, тільки масова. Його не буде, бо його своїми промовами заговорили політики. Вони змусили людей повірити в те, що це була унікальна подія. А унікальні події, як відомо, тим і унікальні, що трапляються раз на віки.

Через політиків словосполучення «ідеали майдану» сприймається тепер як нецензурна лексика. Більшість тих, хто говорив про ці ідеали і досі не зрозуміли, що основною ідеєю того масштабного зібрання українців було гасло «Кучму за грати!». Не заштамповане майданівськими ораторами «Ю-щен-ко!» і не провокативне «Ю-ля!», а власне «Кучму за грати!». Те гасло, до реалізації якого тоді ще нова, помаранчева влада не наблизилася ні на міліметр. Натомість почала «дерибан», який міг завершитися тільки одним – тим, чим і завершився – повним фіаско на парламентських виборах.

На тих виборах, де переміг Віктор Янукович. Той самий Янукович, який повинен був уже рік сидіти поруч з Кучмою у тюрмі і отримувати сухарі передачами. Натомість він сидить у кріслі прем’єра, а вічна опозиція в особі Юлії Тимошенко і Віктора Ющенка глибоко в тому місці, яке навіть соромно називати. Звідти і лунають періодичні заклики вкотре врятувати батьківщину, яка перебуває в стані перманентної небезпеки ось уже 17-й рік поспіль.

А дивлячись на всю цю клоунаду впродовж двох років після Майдану, уже не хочеться рятувати нікого. Навіщо? Аби Юлія Тимошенко знову задовольнила свої прем’єрські амбіції? Аби один східняк знову тис руку іншому і всі довкола волали, що об’єдналася Україна? Аби практично вся Галичина жила місяць в Києві, а переміг знову Його величність компроміс? Сенсу немає. Ніколи не об’єднається те, що по духу і світосприйняттю є різним. Ніколи не буде злагоди в тій хаті, де один живе за принципом компромісу, а інший просто бере те, що хоче.

Перед тим, як робити «Майдан»-2 треба добре подумати, бо люди навряд чи будуть такі толерантні, як раніше. Вони побачили, що компроміси з бандитами завершуються перемогою останніх і що безкровні революції малоефективні. Зрештою, кому потрібні такі революції, якщо народ їх може робити вічно і далі залишатися бидлом в рідній країні. Я не вірю в те, що свободу можна вибороти за допомогою компромісів, бо справжня свобода зацвітає на могилах ворогів.

Роман Рак, Львів

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: