Всеволод Поліщук: Йду шити прапор

Еххх... вміють таки донеччани лякати, ой вміють... Скільки років точилися у львівській і навіть київській пресі дискусії про галицький сепаратизм, і хоч би хто в стольному граді злякався. А одне фото - мітинг на підтримку «антикризової» коаліції і прапор з написом «Донецкая республика» налякав усіх... А два роки тому налякала вирвана з контексту заява Кушнарьова. Настільки вирвана, що потім жодна прокуратура не побачила в тому сепаратизму. І також усіх налякала...

Не хочу тут обговорювати в деталях реальність відокремлення Донбасу від України. На то є донеччани, аби тим перейматися, і СБУ, аби слідкувати, щоби вони не перейшли в тому межі територіальної цілісності України. Все-одно, частково це емоційна реакція («Ти мєня уважаєш?!), частково - страшилка. Правда, страшилка ефективна. От про це, як на мене, варто поговорити. Адже зважають на донецьких не тільки тому, що вони багаті. А ще й тому, що вміють натиснути. Галичанам же цього ну зовсім не вистачає. Хоча якщо придивитися, то навіть ними ж, галичанами поставлена помаранчева влада не дуже прислухалася до інтересів Галичини. Хто в тому винен? Київ? Ну, так центральна влада завжди тягтиме ковдру на себе, наскільки це дозволятимуть регіони. Донбас не дуже дозволяє. А якщо ігнорують - з’являються заяви Кушнарьова або прапори «Донецкая республика».

Що робити в такій ситуації нам? Зважаючи на те, що в справді позитивні зміни від будь-якого результату теперішніх бійок у Києві ніхто не вірить у Львові, крім тих, кому це за статусом належиться (наприклад, керівників виборчих штабів), треба користатися ситуацією і тиснути на Київ усіма можливими способами. Наприклад, перепрошую за каламбур, брати приклад з донеччан. Себто піднімати питання автономії Галичини. Ні, ви не подумайте, навіть якщо дуже хочу, не закликатиму від’єднуватися. Хоча б тому, що це було б порушенням закону.

Ну, і ще тому, що не вірю в реальність такого проекту в найближчій перспективі. Але от наробити галасу було б, як на мене, корисно. Щоб і на нас нарешті звернули увагу. Щоб і ми почали діставати преференції. І щоб, врешті-решт, як це не смішно, разом із Донбасом відгризли в Києва повноваження для регіонів. Бо поділяю я чи не поділяю їхні цінності і політичні переконання, а так само хочу губернатора обирати і вважаю логічним, щоб на місцях залишалося більш, ніж половина зароблених тут грошей, а не менш... І щоб нарешті виправили дурнувату для нормальної країни ситуацію, коли самоврядування розповсюджується тільки на населені пункти, а не на території...

І розумію, що ніхто нам цього просто так не дасть. Треба тиснути. Почати можна зі страшилок. Тому готовий ще тисячу разів написати: Республіка Галичина... Може, вже незабаром так і зроблю. Наразі йду шити прапор із таким написом. Мабуть, червоно-чорний, щоб краще доходило...

Всеволод Поліщук, Львів

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: