 |
Завантаження...
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
||||||
| ||||||||
 Центр Разумкова 
Метастази сепаратизму Богдан Червак, провідник Київської міської організації ОУН член політради ВО \"Свобода\" 
Знайомтеся — нова коаліція Костянтин Рєуцький 
Львівські таксисти хочуть легальних стоянок і протестують JeyNews, http://schpop.livejournal.com/ 
Гонгадзе не забули Роман Шмідт для JeyNews 
Сергій Жадан: «Завжди хотів адекватно читати власні вірші» JeyArt  На УТ-1 транслюватимуть спектакль Андрія Жолдака JeyArt  |
 На Полтавщині, раніше судимий, позбавлений батьківства чоловік забив до смерті дружину за 30 гривень10.08.2008 18:14 Як повідомили JeyNews в ВЗГ УМВС України у Полтавській області, днями в селі Порскалівка Шишацького району було вбито жінку. Повідомлення про даний факт надійшло до Шишацького райвідділу міліції від голови Михайликівської сільської ради, який виявив труп Людмили, 1971 р.н., в будинку домогосподарства, що належав загиблій та її чоловікові. На місці події, куди миттєво виїхала слідчо-оперативна група райвідділу, судмедексперт, оглянувши труп оголеної жінки, що лежав на веранді будинку (якщо так взагалі можна назвати викривлену, недоглянуту, засмічену халупу), задокументував двосторонні перелами ребер, перелом грудини, кісток лівого і правого передпліччя, рани в області голови, численні крововиливи й садна. Ігор Чернов, перший заступник начальника райвідділу, який приймав безпосередню участь в дослідженні обставин на місці пригоди, повідомив: «У вчиненні злочину обґрунтовано підозрюється чоловік потерпілої – 34-річний Олександр, уродженець с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області. Він двічі судимий: в 1994 році обвинувальним вироком суду був засуджений до 2 років позбавлення волі за грабіж і відбув покарання в колонії посиленого режиму; за спричинення легкого тілесного ушкодження власному синові, що спричинило короткочасний розлад здоров’я дитини, Олександра було піддано арешту строком на 6 місяців». Побутові злочини (побої, мордування, які зазвичай супроводжують конфлікти місцевого населення, у тому числі й ті, що закінчуються смертю однієї із сторін), за словами Ігоря Чернова, вчинені в стані алкогольного сп’яніння, що зумовлює розлад вольової сфери людини, знижуючи її здатність контролювати свої вчинки, - досить розповсюджене явище для сільської громади. В селі з 80-ти дворів, в якому на даний час ледь зводять кінці з кінцями 300 живих душ (інакше і не можна висловитися про місцевість, переважну частину населення якого складають особи похилого віку, а молодь вирвалася з кайданів вбогості і рушила до Полтави), найкращим засобом заповнення вільного часу, як це не сумно, була і залишається горілка. Як з’ясувалося подібна кримінальна драма для територіального підрозділу міліції являється доволі буденною справою, якби не єдине але! Подружжя мігрувало до Шишацького району у 2000 році. Дефіцит робочих місць в сусідньому селі Михайлики, котре славиться своїми здобутками сільськогосподарського сектору, і їх абсолютна відсутність в Порскалівці змусили багатодітного батька самотужки відшукувати заробіток. Проте його пошуки спіткали постійні невдачі, а періодичного скудного заробітку ледь вистачало на скромний покорм для великого сімейства, яке налічувало 3 дітей (на момент вчинення злочину старшій доньці виповнилося 19 років, меншій – 16, а молодшому синові – 9). Ми оповідаємо в минулому часі, оскільки Олександр і Людмила позбавлені батьківських прав вже декілька років, а дітей відповідно до рішення опікунської ради виховує бабуся (мати загиблої). Напевно так і на краще, адже держава в такий спосіб убезпечила життя і здоров’я дітей, яких цілком ймовірно того злощасного дня не оминула б доля матері, відчайдушно відлупцьованої Олександром. Принагідно відзначимо, що чоловік неодноразово застосовував насильство по відношенню до власних дітей, невпевнено обґрунтовуючи власну поведінку надмірною жорсткістю характеру. Втім наслідки такої жорсткості непоправні. Сусідка Надія розповідає: «Спочатку Олександр забороняв Сашкові (синові) відвідувати школу, мовляв, у нього немає грошей на шкільні підручники, через що хлопчина із запізненням пішов до першого класу. А згодом, взагалі заборонив ходити до школи. Вчителі ледь вмовили його дозволити малому продовжити навчання і навідуватися хоча б раз на тиждень». «Взагалі-то діти в них на диво гарні: хлопчик, не дивлячись на обмежений доступ до навчального процесу, що створював батько, він на свій вік дуже кмітливий, молодша – добра і весела дівчинка, а старша донечка – красуня. – з поволокою сліз на очах продовжує Надія. – Бідолашні цілими днями кочували вулицею в пошуках їжі, адже батько заробляв дуже мало і то – на чергову пляшку самогонки для себе і своєї благовірної. Коли зовсім не було роботи, ловив рибу в річці й вимінював її на продукти, проте здобутої їжі бракувало для багатодітної родини». Окрім того, відповідно до вищевикладеного, Олександра було притягнуто до кримінальної відповідальності за спричинення синові тілесних ушкоджень. Для відома, позовні вимоги щодо заподіяння легких тілесних ушкоджень пред’являються позивачами до суду (досудове слідство з даної категорії справ не провадиться), втім, маючи намір захистити права дитини, прокурор виніс постанову про порушення кримінальної справи і як наслідок – Олександр набув другу судимість. Смерть Людмили, не зважаючи на нездоровий з морально-етичної точки зору стиль життя – систематичне розпивання алкоголю (в колі знайомих, з чоловіком), байдуже ставлення до здоров’я, виховання і подальшої долі кровних дітей, - це нещастя для її матері, дітей і навіть чоловіка (який опісля настання наслідків виявив каяття). Олександр повідав нам, що хотів би все змінити, якби це було можливим, але того вечора, коли він виснажений працею (допомагав за гроші скирдувати сіно) повернувся додому і побачив дружну, що внівець п’яна і оголена спочивала в ліжку, а останні 30 гривень, котрі він залишив про всяк випадок на полиці шафи відсутні, то немов «схопивши білочку» (від автора – цитата Олександра), витягнув її на вулицю та взявся щосили бити в різні частини тіла руками і ногами. Коли обурений чоловік відчув знесилення, повернувся до хати за сокирою й обухом наніс близько 10 ударів по тулубу та голові. «У той час, коли я її виволочив на вулицю і розпочав бити вона випручувалася й істерично верещала. Як тільки її зойки припинилися, я припустив, що вона мертва. Одразу схаменувся, побіг до її подруги і сказав, що вбив Людку, але та натякнула на білу гарячку і відмовилася піти разом зі мною поглянути на її тіло», - пригнічено викладав хід подій Олександр. Повернувшись до будинку наш антигерой з горя осушив пляшку горілки і завалився спати. Лише вранці він прокинувся від думки, що його жінка зовсім оголена та скривавлена лежить на сирій землі подвір’я. Олександр взяв простирало, обернув ним холодне тіло Людмили й заніс його у веранду будинку. Далі сталося не так я очікував Олександр, але щодо кінцівки історії не проронив жодного слова. Про подію голові Михайлівської сільської ради повідомили сусіди, які були німими слухачами сцени, «розіграної» ввечері минулого дня. Коли посадова особа разом з декількома односельчанами підозрюваного завітали до будинку, Олександр збирався тікати, але вони спромоглися переконати збудженого чоловіка в безглуздості його ідеї, тому що скрившись з місця вчинення злочину він тільки б ускладнив свою ситуацію і заплямував без того невдалу біографію. Людмила безсумнівно не була янголом! Односельці більшою мірою поважали Олександра. «Він не промовляв образливих слів в бік сусідів, був охочим до будь-якої за складністю роботи, хоча й відмовлявся спробувати влаштуватися до Михайліківського господарства. – підсумовує Надія. – Людмила була неробою, цілими днями пиячила і ніколи не намагалася дати раду запущеному домогосподарству». На даний час за фактом порушено кримінальну справу за ч. 1ст. 115 КК України (умисне вбивство) і провадяться слідчі дії. Якщо моральний образ Людмили марніє в очах односельців навіть на тлі особистості раніше судимого Олександра, який застосовував силу до дітей, слід відмітити, що жодна особа (за виключенням суду) не наділена правом вирішувати долю людини: «Карати або милувати?» Поліна Ларіна наступна → Генеральний секретар ООН просить допустити свого спостерігача до Південної Осетії |
|
|
Відвідування: |
