В Україні заговорили про націоналізацію. Її розглядають ледь не як панацею в приборканні кризи. Прихильники цього підходу кивають в бік західних країн. Мовляв, США націоналізували дві іпотечні компанії, Fannie Mae та Freddie Mac, така сама доля спіткала британський банк Northern Rock, потім — банківську систему Ісландії. Небачені «захисні заходи» вжили влада Німеччини та Франції. Нинішню масштабність державного втручання порівнюють з Великою депресією, коли також було порушено багато постулатів ринкової економіки. Однак, чи доречні порівняння? І чи повинна Україна слідувати цій тенденції?
Держава від держави різниться
Своєму відновленню після Другої світової війни економіки багатьох країн були зобов’язані переважно відкриттю ринків, лібералізації зовнішнього сектора та валютної політики, дерегуляції підприємництва. Яскравий приклад — Німеччина періоду Людвіґа Ергарда. Міністр економіки ФРН в 1949 — 1963 рр., автор «економічного дива» країни був переконаний, що планове господарство, тверде ціноутворення ведуть до руйнування рівноваги «пропозиція-попит», виробництво йде в тіньові структури, товари — на чорний ринок, конкуренція вбивається. І тому держава повинна зосередитися на формуванні та підтримці інститутів, що забезпечують надійне функціонування економічної діяльності. Уряд, використовуючи винятково економічні методи (наприклад, податкові пільги і пряме фінансування експортних заходів), добився того, що в 1950 р. ФРН досягла довоєнного рівня виробництва, до 1956 р. воно подвоїлося в порівнянні з 1950, а в 1962 р. потроїлося.
Кризові прояви 1970-х (енергетична, боргова кризи) також підштовхували до посилення державного втручання, а то і до націоналізації найбільших підприємств традиційно важливих для країн галузей. Але навіть у сильних держав результати такої політики були, швидше, негативними. Так, у Швеції в 1977 р. були націоналізовані суднобудівельні і металургійні приватні компанії, а також проведено їхнє подальше злиття з метою посилення контролю над їх діяльністю і збереження зайнятості. Проте їхня збитковість не зменшилася.
Украй важко відшукати приклади, коли ідеологія розширення державного втручання в господарську діяльність увінчалася б успіхом. Східна та Західна Німеччина, Північна та Південна Корея, континентальний Китай та «провінційні» Тайвань і Гонконг — достатньо красномовний перелік для ілюстрації результативності економічної політики навіть для близьких національних співтовариств.
Польський реформатор Лешек Бальцеровіч, автор «шокової терапії», Андрєй Ілларіонов, котрий передбачив кризу 1998 р., проаналізувавши злети й падіння різних країн, прийшли до невтішних висновків, що темпи економічного зростання знаходяться в оберненій залежності від рівня господарської діяльності і втручання в неї держави. Всі без винятку країни, в яких держсектор грав панівну роль, а приватний — був ліквідований або витиснений на периферію економіки, потерпіли економічний крах.
«Економічний патріотизм»
Слід зазначити, що останніми роками разом з процесами глобалізації в Європі дедалі більш популярним стає так званий економічний патріотизм. Цей підхід передбачає зміцнення позицій національних компаній за допомогою державної машини, хай деколи навіть на шкоду економічній вигоді. Так, сьогодні в ЄС при операціях злиття й поглинання часто перевага надається крупним національним виробникам. Лише близько чверті злиттів і поглинань в ЄС в 2005 р. припала на транскордонні операції. Перш за все це стосується галузей, які влада розглядає як життєво важливі для країни. І в таких випадках державне втручання є, швидше, спробою підсилити керівництво і позиції національного бізнесу, а не банальним перерозподілом привабливого ресурсу. Тому і механізми банкрутства переважно мають оздоровчий для економіки ефект.
Але втручання держави має і зворотній бік. По-перше, державне керування істотно поступається приватному (складність управлінських завдань сьогодні в переважній більшості значно перевершує рівень компетенції чиновників). По-друге, з державним втручанням пов’язані політизування та корупція. Для суспільств з низьким рівнем розвитку владних інститутів посилення як «економічного патріотизму», так і державного втручання фактично приводить до захисту економічних інтересів політичної сили, що перебуває при владі.
Уроки для України
Хоча більшість проблем, з якими зіткнулася країна, насправді мають внутрішню природу, то абсолютно вдало для влади трапилася світова фінансова криза, адже на неї можна спихнути провали і використовувати її як привід для нового державного втручання.
Що пропонує нам влада? Запровадити нові податки, а не понизити нинішні. Перерозподілити ресурси для захисту лише конкретних галузей і окремих верств населення, а не понизити зарегульованість і сприяти підприємницькій ініціативі. Провести нові відчуження на свою користь (в т. ч. через націоналізацію або реприватизацію), а не підвищити відповідальність підприємців за проведення неефективної політики, яка зажадала, врешті-решт, втручання держави. І навіть провести націоналізацію (зокрема добровільну, що передбачає «повернення» державі високоприбуткових в попередні роки, але неконкурентоздатних сьогодні активів і отримання від держави свого роду премії — відкупних), а не звернутися до банкрутства як одному з дієвих інструментів оновлення.
Чого дійсно потребує Україна, так це розвитку нового виду підприємництва, підвищення ефективності управління. Проте державна опіка, по суті, лише законсервує ситуацію, що склалася в управлінні. Більш того, така опіка і декларації про націоналізацію «системних» банків і компаній можуть підштовхнути їх до проведення більш ризикової політики: адже якщо не вийде, завжди можна попросити державу про допомогу. І слабка держава, одного разу подавши помилкові сигнали, відмовити не зможе.
Тому у випадку України мова повинна йти не про одержавлення або націоналізацію, а про активізацію процесів злиттів і поглинань, а також про прискорену приватизацію, у тому числі й тих підприємств, які все ще мають хоч якусь ринкову привабливість. Тільки таким чином можна пожвавити економіку країни.
20:24 В. Кличко закрив другу сесію Київради Мер Києва Віталій Кличко закрив другу сесію Київської міської ради VII скликання. Про це повідомили JeyNews у прес-службі Київського міського голови.
“Це
16:37 В. Кличко привітав католиків України з Різдвом
Мер Києва Віталій Кличко привітав католиків України з Різдвом Христовим.
Про це повідомили JeyNews у прес-службі Київського міського голови.
“Вітаю в
19:17 МО: Країни-партнери надають матеріальну підтримку ЗСУ
У рамках надання міжнародної гуманітарної допомоги Збройні Сили України отримали черговий вантаж із Великої Британії. Британські колеги передали українським в
При повному або частковому використанні матеріалів ресурсу JeyNews гіперпосилання на нього є обов'язковим. Редакція не завжди поділяє думку авторів статтей. Редакція
не несе відповідальності за інформацію, наведену в нередакційних або рекламних матеріалах. Всі права на інформацію, що підписана JeyNews і/або Jey Corporation належать ПП «Капітал-2000».